Likkasa.com

Лікарняна каса Полтавщини. Місток до страхової медицини

Створення лікарняних кас в Україні розпочалося не від прагнення модернізувати вітчизняну модель охорони здоров’я. Це було кроком порятунку від руїн «безкоштовної медицини», які непідйомним тягарем лягли на плечі українських пацієнтів. У пошуках точки опори різні регіони країни розробляли власні моделі лікарняних кас. Різним виявився і їх досвід — комусь це вдалося краще, комусь гірше. Нині, коли вітчизняна охорона здоров’я націлилася на запровадження страхової моделі, варто вивчати не тільки міжнародні зразки, а й напрацювання тих ентузіастів, які свого часу створили прообраз медичного страхування, нехай і в окремо взятому регіоні.

– Коли була створена «Лікарняна каса Полтавщини» і чого вона досягла за роки свого існування?

Віталій Шевченко, виконавчий директор благодійної організації “Лікарняна каса Полтавщини”:

— «Лікарняна каса Полтавщини» існує 11 ро­ків. На сьогодні в її лавах — 26 тис. осіб (2% від загальної чисельності населення області). Це досить солідна цифра, враховуючи, що на Полтавщині діють іще 9 лікарняних кас (ЛК). За кількістю членів «Лікарняна каса Полтавщини» посідає третє місце в Україні — після ЛК Жито­мирщини та Львівської залізниці. За цей період вона не тільки налагодила забезпечення своїх членів необхідними медикаментами (у повному обсязі) і підставила плече медичним закладам, купуючи для них медичне устаткування, а й на­працювала власний механізм ефективного, якісного, ощадливого надання комплексу ме­дичних послуг пацієнтам.

– У чому полягають конкретні вигоди членства в «Лікарняній касі Полтавщи­ни» для мешканців області?

— Каса працює за принципом солідарності і взаємодопомоги. Сплачуючи щомісячний внесок у розмірі 20 грн., людина відчуває себе захищеною. їй не потрібно бігати по аптеках у пошуках ліків — їх надасть лікарняна каса. А також заплатить за необхідні обстеження. До речі, 20 грн. на місяць — найменший розмір внеску до ЛК по Україні. Але, як кажуть, з миру по нитці… За час свого існування «Лікарняна каса Полтавщини» надала допомогу з обсте­ження та лікування 160 тисячам полтавчан. За цей же період було укладено угоди з 89 лікувально-профілактичними закладами Пол­тавщини, завдяки чому є можливість надавати лікарням благодійну допомогу для обстежен­ня й лікування членів ЛК. Угоди про колек­тивний вступ до ЛК підписали 373 організації області (75% від загальної кількості її чле­нів). «Лікарняна каса Полтавщини» оплачує лікування пацієнта при гострих невідкладних станах, а також у разі загострення хронічних хвороб. Але якщо людина давно перебуває в ЛК і має невикористаний баланс, каса може оплатити їй планову операцію. Жінки, які по­требують стаціонарного лікування протягом вагітності, отримують його впродовж 12 діб, також у них приймуть пологи. Як виняток; медична допомога надається членам ЛК, що потрапили в реанімацію. У разі потреби ком­пенсуємо витрати на лікування і за межами області. Приміром, упродовж минулого року 11 мешканців області, які були членами ЛК, отримали лікування у столиці й інших регіонах України на суму понад ЗО тис. грн.

– Чи може ЛК вплинути на якість лі­кування своїх членів? Тобто чи отримує вона те, за що платить?

— Для того, щоб таке лікування було якісним, «Лікарняна каса Полтавщини» здійснює під­тримку діагностичної бази лікарень області — загальна допомога нашої ЛК на це вже перевищила 5,5 млн грн. Серед придбаного за кошти ЛК обладнання — 8 апаратів УЗД, мережа телеметричної медицини на осно­ві кардіологічної бази UNET, 31 апарат ЕКГ «Юкард-100», лабораторне та інше обладнан­ня. Таким чином, з одного боку, наша організа­ція підставляє своє плече медичним закладам області, купуючи для них обладнання, а з ін­шого — захищає права пацієнтів, сприяючи доступності, ефективності та якості наданих для них медичних послуг. Наступна наша турбота — забезпечення пацієнтів якісними ліками. Тому ми прискіпливо вивчаємо пре­парати вітчизняного виробництва і надаємо їм перевагу. Імпортозаміщення у фармацевтичній галузі дуже важливе — і з огляду на економію коштів ЛК, і як засіб підтримки вітчизняного товаровиробника. Ми вже переконалися, що вітчизняні препарати не гірші за імпортні, а у деяких випадках навіть кращі. То навіщо ж платити вдвічі більше?!

Вивчивши зарубіжний досвід, ми запрова­дили VEN-аналіз застосування ліків. Це розпо­діл медикаментів за життєвою необхідністю: позначка «V» означає життєво необхідний пре­парат; «Е» — необхідний, a«N» — другоряд­ний. В останньому виданні Фармацевтичного формуляра з позначкою V — 207 препаратів (28%); Е — 393 (52%); N — 150 препаратів (20%). Вважаю недоцільним використовувати третю групу в стаціонарних умовах, адже ліку­ватися з метою профілактики можна і вдома, а витрати на цю групу ліків становлять 20%. Це питання потрібно порушити на рівні МОЗ України.

Деякі лікарі намагаються призначати до­роговартісні ліки хворим — мовляв, це «пра­цює» переконливіше. Складається враження, що вони більше переймаються тим, як зали­шити «при собі» пацієнта, аніж тим, як його вилікувати. Часто такі лікарі, що працюють у державній структурі, паралельно стають представниками закордонних фармацевтич­них фірм і нав’язують «відповідні» препарати хворому, що абсолютно неприпустимо. Було б добре, якби при атестації лікарів у кожного з них перевіряли знання вітчизняних аналогів популярних закордонних ліків. Такий підхід зекономить кошти пацієнтів і підніме престиж вітчизняного виробника.