Warning: Use of undefined constant style - assumed 'style' (this will throw an Error in a future version of PHP) in /home/virtwww/w_likkasa-com_401567c9/http/wp-content/themes/likkasa/functions.php on line 247

November, 2015

Обов’язкове медичне страхування в Україні. Перспективи та ризики.

сновною домінантою сучасного етапу існування України є проблема активного опанування нових механізмів її соціально-економічного розвитку. Система охорони здоров’я належить до пріоритетних напрямів соціальної політики держави, оскільки людина, її життя та здоров’я є найвищою соціальною цінністю, що затверджено ст. 3 Конституції України та водночас є вагомою складовою соціально-економічного потенціалу країни.

В Україні розпочато процес розробки концептуальних напрямів з реформування системи охорони здоров’я, основні цілі якого закладені в Стратегії сталого розвитку «Україна — 2020», Програмі діяльності Кабінету Міністрів України. В цьому контексті, активно опрацьовуються механізми удосконалення фінансування системи охорони здоров’я, у тому числі й такі, що базуються на впровадженні обов’язкового медичного страхування.

Зокрема, в оприлюдненому Міністерством охорони здоров’я України у 2015 році Проекті Національної стратегії реформування системи охорони здоров\’я в Україні на період 2015 – 2020 років, визначено на довгострокову перспективу доцільність впровадження соціального медичного страхування (Проект Національної стратегії реформування системи охорони здоров\’я в Україні на період 2015 – 2020 років — [електронний ресурс]. – Режим доступу:healthsag.org.ua/strategiya/), а також Міністерством охорони здоров’я України розроблено Проект Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» (редакція 2015 року,  Проект Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування»- [електронний ресурс]. – Доступно з: www.moz.gov.ua/ua/portal/Pro_20150211_0.html#3).

Такі цілі окреслені також європейськими прагненнями України, що визначені в Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, з іншої сторони з метою підвищення рівня  захисту здоров’я українського населення як передумови сталого розвитку та економічного зростання (глава 22 «Громадське здоров’я»).

Значущість поставлених задач обумовлює необхідність розробки адекватних інструментів формування та імплементації соціального медичного страхування з метою створення оптимального механізму  фінансування охорони здоров’я, забезпечення його економічної стійкості в довгостроковому періоді, підвищення якості та доступності медичної допомоги для населення, а також захисту вразливих верств населення від фінансового ризику неможливості оплати медичних послуг.

Однак, проблема стабільності фінансування охорони здоров’я та пошуку нових фінансових джерел є актуальною для більшості країн світу незалежно від обраної моделі фінансування та організації системи охорони здоров’я. Такий стан речей частково обумовлений постійним зростанням витрат на охорону здоров’я, збільшенням потреб населення у кваліфікованій, якісній та доступній медичній допомозі, швидкими темпами розвитку медичних технологій.

Як засвідчує аналіз зарубіжного досвіду загальні витрати на фінансування охорони здоров’я є найвищими у США, які складали у 2013 році 17,1 % ВВП та 9145 дол. США на одну особу. Однак, такі високі рівні витрат не завжди є свідченням економічної стійкості та ефективності механізму фінансування системи охорони здоров’я. Так, частина населення, що не має доступу до медичних послуг та медичного страхування у США залишається високою (45181 тис. осібстаном на 2013 рік-http://factfinder.census.gov/faces/tableservices/jsf/pages/productview.xhtml?pid=ACS_13_5YR_S2701&prodType=table).Окреслені проблеми стали передумовою для у успішного початку процесу реформування системи охорони здоров’я у США.

В Україні показник загальних витрат фінансування системи охорони здоров’я у 2013 році становив 7,77 % ВВП, що є значно нижчим не тільки від провідних країн світу, а навіть від багатьох країн, що розвиваються. Поряд з цим, в Україні, як і в інших країнах ЄС та США, загострюються й демографічні проблеми, які також є одним із чинників постійного зростання витрат на охорону здоров’я та зниження її фіскальної стійкості, а саме:

— стрімке збільшення питомої ваги частки осіб похилого віку, які є одними з основних «споживачів» медичних послуг;

— зміна структури суспільства та поява нових вразливих груп населення, які потребуватимуть вищих рівнів витрат;

— зміна руху міграційних потоків тощо.

Проблеми зростання витрат на охорону здоров’я властиві й системі охорони здоров’я України. За останні дванадцять років бюджетні видатки на охорону здоров’я (за виключенням 2014 року) постійно збільшувались. Так, у 2014 році видатки зведеного бюджету були більшими майже у 7 разів порівняно з аналогічними показниками 2002 року і складали 57150,07 млн.грн. в абсолютному вимірі. Основна частина видатків бюджетів на охорону здоров’я припадає на місцеві бюджети, питома вага яких у видатках зведеного бюджету на охорону здоров’я, за досліджуваний період варіює від 71,64 % у 2004 році до 81,48 % у 2014 році. Частина видатків зведеного бюджету на охорону здоров’я на одну особу населення за період з 2002 по 2014 роки збільшилась зі 155,56 грн. до 1258,09 грн.

Незважаючи на зростання витрат на фінансування медичної галузі в Україні якість та доступність медичної допомоги для населення залишається значною проблемою, яка обумовлена також: нераціональністю системи розподілу фінансових ресурсів галузі, що переважно орієнтовані на фінансування медичних установ, а не медичних послуг; невідповідністю діючої моделі системи охорони здоров’я сучасним потребам у підвищенні рівня і якості життя населення; високим рівнем спрацювання інфраструктури та основних засобів в галузі; низьким рівнем оплати праці лікарів та середнього медичного персоналу; високим рівнем прямої оплати населенням медичних послуг; зниженням рівня технічного оснащення медичних установ та інші.

В таких умовах, держава не може повноцінно виконувати одну із базових своїх функцій – збереження здоров’я населення. Для багатьох країн такі процеси стають імпульсом для початку нового етапу розвитку та реформування системи охорони здоров’я з одночасним удосконаленням механізмів фінансування системи охорони здоров’я.

Накопичений десятиліттями світовий досвід у сфері медичного страхування свідчить про високу ефективність різних моделей та систем соціального (обов’язкового) медичного страхування. Докорінні зміни системи фінансування охорони здоров’я в Україні при впровадженні соціального медичного страхування можуть стати основою для підвищення фінансової стабільності системи охорони здоров’я, доступності медичної допомоги та якості медичних послуг. Переміщення частини населення з системи державного фінансування охорони здоров’я в систему обов’язкового медичного страхування може допомогти формуванню нових пріоритетів розвитку галузі за рахунок перерозподілу ресурсів (Normand C.H., Weber A. Social Heals Insurance: a quidbook for planning. – Copenhagen: WHO, 1994. – 136 p.).

З цих позицій, існує необхідність обґрунтування та адаптації світового досвіду функціонування обов’язкового медичного страхування до особливостей економічного та соціального розвитку України. Обов’язкове медичне страхування — є механізмом фінансування системи охорони здоров’я та складовою частиною державного соціального страхування, що забезпечує усім громадянам можливість отримання медичної допомоги, яка надається за рахунок коштів обов’язкового медичного страхування в обсязі та на умовах визначених програмами обов’язкового страхування (Здравоохранеие и расширение Европейского союза / М. Мак-Ки, Л. Мак-Лехос, Э. Нолте. – Европейская обсерватория по системам здравоохранения ВОЗ. — Копенгаген: ЕРБ ВОЗ, 2006. – 293с.).

За визначенням експертів ВООЗ фінансування системи охорони здоров’я за допомогою соціального медичного страхування — це таке фінансування, яке, відповідно до законодавства, обов’язково покриває витрати на медичну допомогу за посередництва офіційного установленого стороннього платника; джерелом коштів є внески або премії, розмір яких не пов’язаний з рівнем ризиків, та які відокремлені від інших обов’язкових (законодавчо затверджених) податків або зборів (Финансирование здравоохранения:альтернативы для Европы/ Моссалос Э., Диксон А., Фигерас Ж., Кутцин Д. / Пер. с англ. – М.: Издательство «Весь мир», 2004. — 352с.).

Аналіз світового досвіду фінансування охорони здоров’я на основі соціального медичного страхування дозволяє визначити наступні альтернативні варіанти та ознаки його формування в Україні:

1) соціальне медичне страхування може бути основним або додатковим видом фінансування системи охорони здоров’я;

2) альтернативними видами організації фондів обов’язкового медичного страхування є наступні:

— єдиний фонд для всього населення країни (функціонує в Угорщині, Республіці Корея, Туреччині, Люксембурзі, Польщі, Словенії);

— декілька єдиних фондів, кожен з яких обслуговує все населення певного регіону країни; — фонди, які обслуговують населення одного і того ж регіону, але що не конкурують між собою (Австрія, Бельгія, Франція, Японія);

— декілька конкуруючих фондів, що можуть бути державними (квазідержавними) установами або приватними (Німеччина, Нідерланди, Чехія, Швейцарія та інші).

3)розмір та порядок визначення внеску до фондів обов’язкового медичного страхування:

а)одноманітні  ставки внесків для всього населення країни;

б)частка внеску роботодавця та частка внеску робітника;

в)обмеження внесків (за категоріями платників, регіонами тощо);

г)наявність додаткових внесків, не пов’язаних із оплатою праці.

Результати дослідження світової практики свідчать про наступне: обов’язкова форма соціального медичного страхування використовується як правило в тих країнах, де вагоме значення має державне фінансування та організація охорони здоров’я. Вибір форми медичного страхування залежить від особливостей розвитку охорони здоров’я та країни в цілому. Отже, кожна країна пристосовує моделі фінансування охорони здоров’я відповідно до тенденцій та особливостей соціально-економічного розвитку. Як показує аналіз тенденцій, кожна країна повинна мати стабільне та достатнє джерело фінансування охорони здоров’я. Найбільш ефективними системами обов’язкового медичного страхування визнані світі системи Франції та Німеччини. Соціальне (обов’язкове) медичне страхування є домінуючим механізмом фінансування та покриття фінансових ризиків медичної галузі у 2013 році у Франції (95,13% державних витрат на охорону здоров’я), Нідерландах (92,7%), Німеччині (70, 4 %), Чехії ( 92,68%) та Словаччині (90,03%):

У середньому за всіма групами країн, де соціальне медичне страхування є  провідним механізмом фінансування охорони здоров’я, ставки внесків для найнятого персоналу складають близько 13 % та 2-4% в країнах, де воно є додатковим джерелом доходів. У більшості країн ставки внесків поділяються між роботодавцями та робітниками. Ставка внесків залежить від таких чинників, як вартість пакету пільг та медичної допомоги, чисельність охопленого населення, рівня перерозподілу коштів безробітним та іншим  вразливим верствам населення, а також наявність інших джерел фінансування.

Проте, і такі страхові системи фінансування охорони здоров’я схильні до впливу фінансових, демографічних та інших соціальних ризиків. Зокрема, світова фінансово-економічна криза обумовила зниження рівня фінансової стабільності соціальних страхових систем та неможливості реагувати на нові соціально-медичні потреби суспільства, що у свою чергу, актуалізувало необхідність впровадження додаткових адресних податкових механізмів, обмеження доступу громадян до окремих медичних та немедичних послуг для усунення диспропорцій між потребами та економічним потенціалом системи охорони здоров’я.

Поряд з цим, у ст. 8 Проекту Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування» (далі Проект Закону) визначено, що «види медичної допомоги, що фінансуються за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням визначаються окремим законом, що приймається щороку одночасно з прийняттям законів про Державний бюджет України та про визначення розміру страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», що створює передумови для потенційного зменшення переліку надання медичних послуг та доступності медичної допомоги в умовах фінансово-економічної нестабільності. Існує необхідність подальшої імплементації  механізму фінансування медичної допомоги на одну особу. Також доцільно розробити та впровадити нову систему аналітичного обліку медичних послуг, як основу для впровадження фінансування на одну послугу.

Положення Проекту Закону передбачає формування механізму фінансування медичної галузі за умови, при якій медичні установи отримуватимуть фінансування з декількох джерел. Такі заходи з одного боку сприятимуть підвищенню фінансової незалежності установи, а з іншого можуть стати причиною зниження транспарентності прийняття управлінського рішення, суттєвого ускладнення системи бухгалтерського та управлінського обліку медичної установи, зниження фіскальної стійкості системи охорони здоров’я в цілому. Аналіз провідного європейського та світового досвіду фінансування охорони здоров’я на засадах соціального (обов’язкового) медичного страхування свідчить про домінування одного основного джерела надходження коштів, а решта лише його доповнюють. Сьогодні існують бар’єри щодо виконання ст. 31 Проекту Закону про визначення вартості медичних послуг, оскільки не розроблені та не затверджені всі медичні стандарти та протоколи. Окрім цього, не всі медичні установи та їх персонал не в повній мірі готові до такої кардинальної зміни управління витратами, а також неможливості укладення договорів про надання медичної допомоги за соціальним медичним страхуванням.

Провідні експерти ВООЗ у своїх дослідженнях звертають увагу на те,  що запропонованим заходам формування соціальної страхової моделі фінансування системи охорони здоров’я України можуть бути властиві такі потенційні ризики (Implementinghealth financingreform.Lessons from countries in transition /Edited by J. Kutzin, C. Cashin, M. Jakab- WHO on behalf of the European Observatory on Health Systems and Policies. – 2010. – 425 p.):

1)      формування системи нових рамкових обмежень доступності різних видів медичної допомоги для окремих верств (груп) населення;

2)      виявлення додаткових передумов складності фінансового планування у короткостроковому та середньостроковому періоді, а також довгострокового прогнозування обсягу фінансування;

3)      відсутність економічної зацікавленості медичних працівників в поліпшенні здоров’я пацієнтів; відсутність стимулів до ефективного використання фінансових ресурсів (пацієнтам можуть надаватися непотрібні їм послуги);

4)      можуть виникати високі витрати страховиків та надавачів медичних послуг на обробку даних про надані послуги.

Досліджені особливості функціонування систем соціального медичного страхування дозволяють зробити висновок про нагальну необхідність збереження сьогодні в Україні переважно державної медицини, а обов’язковому соціальному медичному страхуванню та приватному медичному страхуванню може бути надана роль виключно допоміжних механізмів фінансування системи охорони здоров’я в Україні. Кризові тенденції соціально-економічного розвитку країни знижують організаційний потенціал впровадження страхової моделі фінансування охорони здоров’я.

З метою реалізації заходів, спрямованих на реформування системи охорони здоров’я в Україні, зміну моделі її фінансування та перегляду у цьому механізмі ролі держави та приватного сектора, доцільним є врахування світового досвіду проведення таких реформ, аналіз якого дозволяє зробити наступні висновки. Так, впровадження соціального медичного страхування в Україні сьогодні є передчасним і потребує попереднього ретельно опрацьованого етапу підготовки на основі реалізації узгодженої системи заходів: формування єдиного державного фонду соціального обов’язкового медичного страхування для громадян України з територіальними відділеннями; розробки та впровадження системи персоніфікованого обліку надання медичної допомоги, використання бази даних для планування системи організації та оплати медичних послуг, та як наслідок, єдиного реєстру застрахованих осіб як важливої передумови впровадження системи соціального медичного страхування та виключення подвійного страхування та фінансування; для оптимізації фіскального навантаження на роботодавців та фізичних осіб, працівників, забезпечення справедливості участі різних верств населення у фінансуванні системи охорони здоров’я відповідно до диференціації їх доходів необхідно розробити та впровадити прогресивну систему ставок внесків до фонду обов’язкового медичного страхування, та визначення зв’язку розміру внесків з розміром доходів платників внесків, а також визначення їх нижньої межі для вразливих верств громадян, за яких внески сплачуватиме держава (пенсіонери, інваліди та ін.) та розробка відповідного нормативно-правового акту; з метою забезпечення захисту населення України від потенційних фінансових ризиків внаслідок витрат на медичну допомогу доцільним є розробка деталізованого переліку медичних послуг, які мають надаватися населенню на безкоштовній основі та бути включені до базового пакету соціального державного медичного страхування (первісної медичної допомоги, медичної допомоги другого рівня та високоспеціалізованої (третинної) медичної допомоги); трансформацію кошторисного механізму фінансування медичних установ на механізм фінансування медичних послуг на одну особу; розробки та впровадження системи розподілу ризиків між державою, роботодавцями, страховими організаціями отримувачами медичної допомоги; розмежувати функції платника та надавача медичних послуг.

Врахування досвіду розбудови системи охорони здоров’я у провідних зарубіжних країнах та усунення існуючих проблемних аспектів впровадження обов’язкого медичного страхування, може забезпечити підвищення фінансової стійкості охорони здоров’я, дозволить отримати додатковий потенціал для розвитку медичної інфраструктури, стане передумовою для збільшення рівня доходу персоналу галузі, а також підвищення якості та доступності медичної допомоги, сталого зростання рівня життя населення.

Степанова О.В., к.е.н., старший науковий співробітник відділу державних фінансів ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України

ПОСИЛАННЯ

Read More

ДОНЕЦКАЯ ОБЛАСТЬ. Выздоравливаем вместе: в Артемовске-Бахмуте открывается “Больничная касса”

Касса взаимопомощи будет работать на основе Благотворительной организации “Больничная касса”, которую возглавила главный врач Центра первичной медико-санитарной помощи Светлана Шабалина. Она рассказала об особенностях работы кассы, отличие такой формы работы от страховых компаний, выгодах пациента.

Рассчитывать на помощь кассы можно как амбулаторным так и стационарным пациентам.

Ее функции не распространяются на респираторные инфекции без осложнений, инфекции, которые передаются половым путем, ВИЧ, сахарный диабет и другие заболевания ,по которым работают государственные программы, стоматология.

Чтобы пользоваться услугами кассы, работоспособному человеку нужно вносить ежемесячно 50 гривен. Размер платы снижен до 40 гривен для пенсионеров и студентов, за каждого ребенка родители могут вносить 25 гривен. Воспользоваться благотворительной помощью можно с первого дня, но при этом нужно уплатить вступительный взнос 50 гривен и оплату за три месяца вперед.

“Идея больничных касс не нова ее элементы лежат еще с формирования рабочих мануфактур, то есть это еще позапрошлый век, когда рабочие объединялись в так называемые кассы взаимопомощи. В всех странах больничные кассы существуют наравне со страховой медициной. Отличие больничной кассы от страховых компаний в том, что организация не преследует цель получения прибыли. И дабы положить конец той коррупции, которая существует в медицине поднялся вопрос о больничных кассах”, – говорит Шабалина.

Больничная касса производит сбор средств на медикаменты, а не на оплату услуги. Оплата услуги это прерогатива страховой медицины, которая при существующем законодательстве не возможна. Ведь Конституция декларирует бесплатную медицину. Хотя в государстве об этом много говорят и медики понимают, что реформа здравоохранения в направлении страховой медицины необходима и будет начата. Вопрос когда и в каком виде.

На сегодня для нашего города реальным выходом может стать касса взаимопомощи считает Шабалина. В условиях, когда пациент в каждый свой приход должен подумать, где взять деньги на лечение, назрел вопрос введения “Больничной кассы”.

Кроме возможности получить медикаменты в нужное время и в нужном месте (в стационарах будет находится необходимый запас средств), пациенты защищены от рисков, возникающих при приеме неэффективных и дорогостоящих препаратов.

“Я как главный врач преследую несколько целей. Первая снять напряжение с пациента, а вторая – лечение по протоколу. В больничной кассе находится врач-эксперт, который работает только по протоколу, пациент не получит поливитамин, который не оказывает основного действия, и дорого стоит. Мы выписываем только те препараты, которые направлены на лечение заболевания и включены в протокол, то есть разрешен к применению”.

Таким образом, в Центре первичной медико-санитарной помощи хотят приучать докторов работать по протоколу, то есть назначать ту схему лечения, которую апробировали во всем мире.

На хозяйственные цели организация сможет тратить не более 20% от внесенных средств, куда входит содержание исполнительного аппарата, приобретение и обслуживание техники, аренда. Первые средства хотят направить на заключение договоров с аптеками, приобретение программ, обеспечивающих доступность и прозрачность процесса, изготовление членских книжек.

“Все должно быть прозрачно и согласно уставу предусмотрен ежегодный отчет. Раз в году мы будем отчитываться перед членами Больничной кассы, сколько денег привлечено и на что они потрачены. Решение о том, куда будут тратится излишки принимаются на общем собрании. Мы также готовы ежедневно отчитываться о движении средств, пока нет програмного продукта, можно это делать в ручном режиме. Мы заинтересованы, чтобы у нас появилось доверие”, – говорит Шабалина.

Фактически касса уже начала работу. Зарегистрирована благотворительная организация, открыты счета, проводится информационная кампания. Шабалина говорит, что к ним уже обращаются желающие вступить в кассу. Есть намерение связаться с предприятиями и предложить им вносить взносы за сотрудников. Рассматривается вопросы облегчения процесса оплаты – через терминалы и интернет.

Планов очень много как и много возможностей. Например, в Житомире, где касса работает давно и успешно, за средства благотворителей приобретают оборудование, которым члены больничной кассы пользуются бесплатно. Но для оптимальной работы Больничной кассы необходимо привлечь около трех тысяч членов, но как говорит президент благотворительной организации при всех опасениях и трудностях первый шаг уже сделан.

Чтобы задать вопросы об особенностях работы кассы и внесении средств, изучении устава организации связаться с организацией можно по электронной почте: kassa@i.ua, или через группы в Фейсбуке и Твитере.

ПОСИЛАННЯ

Read More

Діяльність БО “Лікарняна каса Полтавщини” за 9 місяців

Пройшло засідання правління Благодійної організації “Лікаряна каса Полтавщини”.

За 9 місяців 2015 року:

1. Надходження всього (грн.) 6 783 425,46
1.1.Вступні та членські внески 6 576 810,95
1.3.Відсотки по депозитним вкладам 206 604,83
1.4.Відсотки банку 9,68
2. Видатки всього (грн.) 6766911,03
2.1. Видатки на виконання статутних завдань (грн.) 6 030 203,85
2.1.1.Благ.допом. у вигляді сплат за мед-ти замовлені ЛПЗ 5 960 280,71
2.1.4.Кошти,що надаються як допомога на лікування члена ЛК 64 193,14
2.1.5.Видатки на інформ.-роз’яснювальну діяльність (реклама) 4 000,00
2.1.6.Видатки на друк типогр.бланків мед.обліку та звітності 1 730,00
2.2. Видатки на утримання організації:
комунальні платежі, оренда, податки, послуги зв’язку, банківські послуги, заробітна плата, нарахування на заробітну плату, видатки на відрядження та ін.
736 707,18

Видатки на утримання організації – 736707,18 грн. – 10,96 %, від всіх видатків, що відповідає Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

ЛК надала допомогу лікарням в 12161 випадках звернень на обстеження та лікування на суму 6024473,85 грн. (медикаменти, хім. реактиви).

В організації працює 7 штатних працівників, та підписано 49 цивільно – правових угод з відповідальними особами по лікувальних закладах.

Станом на 01.09.2015 року залишок на рахунках 1963679,37 грн.

На даний час готується проект нової редакція Статуту та положень згідно вимог Закону України “Про благодійну діяльність та благодійні організації” та Податкового Кодексу України.

Read More
Login