Warning: Use of undefined constant style - assumed 'style' (this will throw an Error in a future version of PHP) in /home/virtwww/w_likkasa-com_401567c9/http/wp-content/themes/likkasa/functions.php on line 247

October, 2011

До відома керівників лікарняних кас

Відповідно до рішення звітно – виборчої конференції Всеукраїнської громадської організації «Асоціація працівників лікарняних кас України» від 01.07.2011р., на базі громадської організації «Лікарняна каса Рівненської області» у м. Рівне у листопаді 2011 року планується проведення науково-практичної конференції з міжнародною участю:

«Організація співпраці лікарняних кас із закладами охорони здоров’я на основі стандартизації  медичних технологій».

На конференцію будуть запрошені керівники закладів охорони здоров’я.

По завершенню роботи конференції відбудеться розширене засідання правління ВГО «Асоціація працівників лікарняних кас України».

Пропозиції щодо участі в конференції, порядку денному, виступу, прошу надсилати на електронну адресу expert@likkasa.com.ua

(виконавчий директор Асоціації Грищук С.М.)

тел . (0412)-55-31-41).

Read More

ЛІКАРНЯНІ КАСИ НА ТЛІ СТАНОВИЩА НАШОЇ МЕДИЦИНИ

p>

ЩО МАЄМО

Недостатнє бюджетне фінансування охорони здоров’я призвело до зубожіння закладів охорони здоров’я. Обладнання, особливо в районах, застаріле, не поновлювалося впродовж 20—30 років, фінансування на медикаменти вистачає лише на реанімацію та пільгові категорії населення, а загальних асигнувань — лише на низьку заробітну плату медичним працівникам та комунальні платежі лікарні.
Відсутність закону про медичне страхування впродовж 20 років та платне навчання в медичних ВНЗ призвели до колапсу в охороні здоров’я. Про яку медичну освіту можна говорити, коли навчаються не тільки ті, хто має хист до медицини, а й ті, в кого батьки мають гроші? Держзамовлення становить приблизно 50%, цих випускників працевлаштують, і серед них обов’язково будуть визначні лікарі.

А де статистика кількості випускників-контрактників, які працюють у медицині? Мабуть, більше половини йде в комерційні структури, навіть не лікувальні заклади, краще, коли у фармацевтичне представництво. Ті ж, хто пішов у практичну медицину, першим своїм завданням ставить повернути за рахунок пацієнта батькові гроші, витрачені на навчання. А ще — низька зарплата. І починаються проблеми з безоплатним-платним лікуванням у лікарнях.
Життя вимагає змін в охороні здоров’я. Усі це розуміють. Але змінювати потрібно не лише структуру медичного забезпечення населення, а й погляди на життя пацієнтів і медичних працівників. Україна проходить тяжкий шлях від соціалізму до незалежності і «базарного» капіталізму. Щоб вижити, люди зайнялися торгівлею та перепродажем. Заводи закрито або ліквідовано, підприємства, не маючи державних замовлень, збанкрутіли. Більшість населення животіє на мізерні заробітки та пенсії. Про яку профілактику захворювань можна говорити, коли бракує коштів на найнеобхідніше!По телебаченню майже щодня показують, як у лікарнях то балони зриваються, то обладнання виходить з ладу, а тепер у зв’язку з реорганізацією ще й лікарні закривають чи перепрофілюють.
Тож чи чекати поліпшення в охороні здоров’я?
Ні, ні, ні! Не чекати, а намагатися самим змінювати ситуацію на краще.

ГОСПІТАЛІЗУВАТИ ЧИ НЕ ГОСПІТАЛІЗУВАТИ?

В Україні відбувається реформування системи охорони здоров’я, але немає загальноукраїнських чітких критеріїв щодо обґрунтованості госпіталізації на первинному, вторинному та третинному рівнях. Потрібно чітко визначити згідно з протоколами лікування, в яких умовах які діагнози «лікуються».
Приміром, згідно з наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 436, у Протоколі надання медичної допомоги хворим із гіпертонічною хворобою (есенціальною артеріальною гіпертензією) І—ІІ стадії вказано: «Хворі з ГХ І та ІІ стадій підлягають амбулаторному обстеженню та лікуванню за місцем проживання в районних поліклініках дільничними терапевтами або сімейними лікарями. У складних випадках для виключення симптоматичних (вторинних) АГ додаткове обстеження та уточнення діагнозу проводиться в міських кардіологічних, нефрологічних, ендокринологічних відділеннях, диспансерах або стаціонарах та діагностичних центрах із залученням відповідних спеціалістів».
Тепер рекомендую головним лікарям проаналізувати всі випадки госпіталізації хворих із зазначеним діагнозом. Вийде, що більшість хворих з діагнозом ГХ ІІ стадії лікуються в терапевтичних чи кардіологічних відділеннях, в денних стаціонарах по 2—3 рази на рік. Дільничний чи сімейний лікар направляє хворого з профілактичною метою: «Прокапаєтеся — вам стане краще». Або з діагнозом «гіпертонічний криз» хворого навантажать 100—200 мл натрію хлориду з популярним метаболіком та відпустять додому на безконтрольне перебування до ранку. І це з кризом!
Сімейний лікар не хоче займатися хворим в амбулаторних умовах, а в денному стаціонарі змушені приписувати хворому криз, але в історії не фігурує жоден з препаратів першої допомоги. Та й навряд чи з кризом сумлінний лікар дозволив би пацієнту залишити відділення! І хворого будуть лікувати 8—10 днів, тоді як із кризом у блоці інтенсивної терапії — лише 2—3 дні!
Для чого все це робиться?
1. Потрібно підтримувати належну статистику по ліжко-днях.
2. Не можна скорочувати штату медичних працівників.
Але на утримання таких соціально-профілактичних ліжок і використовуються ті кошти, які можна переспрямувати на поліпшення обслуговування хворих, які дійсно потребують допомоги.

ДЕЩО ІЗ ВЛАСНОГО ДОСВІДУ

Із 2003 року на теренах області працює благодійна організація «Лікарняна каса Полтавщини». Метою її створення була життєва необхідність у забезпеченні пацієнтів медикаментами в разі лікування в лікарнях.
Членський внесок в організації становить 2,5% від мінімальної заробітної плати — 20 грн як на сьогодні.
Згідно з умовами організації, за рахунок каси забезпечуються медикаментами всі гострі, невідкладні стани та загострення хронічних хвороб. Є обмеження, але вони подібні до обмежень страхових компаній.
На сьогодні організація забезпечила медикаментами та обстеженням понад 100 тисяч звернень пацієнтів по допомогу, надавши лікарням кошти на медикаменти на суму понад 18 мільйонів гривень та обладнання на суму понад півмільйона гривень.
Із статистики БО «Лікарняна каса Полтавщини» за період 2003—2008 років, кількість випадків надання допомоги членам організації була рівномірною впродовж року. А в 2010 та в 2011 р.р. в літній період, а літо було вкрай жарке, кількість звернень зменшилась на 60%! Тобто, лікувалися лише ті хворі, яким справді була потрібна допомога. А 60% людей проходять необґрунтовану госпіталізацію в лікувальні заклади. Ці дані підтверджують аналізи за діагнозами: енцефалопатія, стенокардія ІІ, артеріальна гіпертензія ІІ та інші.
Висновок: за 60% бюджетних коштів, витрачених під час стаціонарного лікування, можна в кілька разів більше допомогти хворим у разі раціонального амбулаторного лікування зазначених патологій. Але кому це потрібно?
Хто проаналізував, яка кількість хворих, пройшовши стаціонарне лікування в районних лікарнях, доправляється на подальше лікування в обласні заклади? А згодом, отримавши рекомендації обласних спеціалістів, знову повторно лікується в районній лікарні?
А хто рахував кількість пацієнтів, змушених двічі на рік обов’язково пройти стаціонарне лікування для підтвердження групи інвалідності? Багатьом із них можна пройти амбулаторне обстеження для уточнення стану здоров’я та амбулаторне лікування під наглядом сімейного лікаря. Але без виписок зі стаціонару можуть не підтвердити групу інвалідності!
Так і лежать люди з хронічними хворобами на ліжках, на яких варто лікувати хворих із загостреннями чи гострими станами. Але є система! І бюджетні кошти будуть використовуватися не для лікування, а для виписки.
Повернуся до питання, що дає пацієнту «Лікарняна каса Полтавщини». А ось що:
1. Солідарний механізм, принцип взаємодопомоги. Тобто, пацієнт отримує допомогу в сумі, яка потрібна на певний діагноз незалежно від суми сплачених внесків.
2. Кратність лікування залежить від тяжкості стану пацієнта і загострень хвороби.
3. Медикаменти здебільшого є в лікарнях або забезпечуються через аптечні заклади. Вартість медикаментів на 20—30 відсотків нижча, ніж у роздрібній торгівлі.
4. Лікування проводиться за Фармацевтичним формуляром згідно із законодавчою базою МОЗ України та рекомендаціями обласних спеціалістів.
5. Застосування формуляра обмежує використання другорядних, рекламних препаратів, які здебільшого лікар призначає пацієнтам, а їх вартість у загальній вартості лікування може сягати 70%.
6. Контроль за призначенням медикаментів проводять лікарі-експерти в лікарнях та в ЛК.
7. Член ЛК може отримати допомогу в 16 регіонах України завдяки членству ЛК в Асоціації працівників лікарняних кас України.

ЩО ДАЄ ЛК ЛІКАРНІ?

БО «Лікарняна каса Полтавщини» має договірні відносини з державними лікувальними закладами м. Полтави та Полтавської області. Вигоди від цієї співпраці:
1. ЛК сплачує за медикаменти, замовлені лікарнею для лікування членів організації.
2. Лікар має впевненість, що, маючи під рукою ліки, зможе виконати свій обов’язок.
3. ЛК надає лікарням благодійну допомогу у вигляді медичного обладнання, потрібного для повноцінного обстеження членів ЛК.
4. Використовуючи Фармацевтичний формуляр, лікар утверджує свою законодавчу та медичну базу, адже формуляр поновлюється кожні 2 роки, враховуючи всі новини фармації.
А тепер простежимо, що дає головному управлінню охорони здоров’я «Лікарняна каса Полтавщини».
1. Залучаючи позабюджетні кошти, вона допомагає 66 лікарням області забезпечувати повноцінне лікування полтавців та оновити медичне обладнання. Допомога лікарняної каси становить вагомий відсоток до бюджетного фінансування того чи того району на медикаменти.
2. Спільно з обласними фахівцями ГУОЗ області розроблено та готується до друку вже 5-те видання Фармацевтичного формуляра, впроваджується формулярна система в закладах охорони здоров’я.
А тепер — погляд на проблему ширше: що може дати Україні механізм ЛК?
Оглянувши всю інформацію про діяльність страхових компаній (СК), не виявили жодної з медичним страхуванням та внеском 20 гривень на місяць. Найменша сума — 30 гривень, це за умови корпоративного страхування великого підприємства.
Страхові компанії — комерційні структури, мета яких — заробити гроші. Лікарняні ж каси — це неприбуткові громадські та благодійні організації, мета яких — допомогти хворому.
За умовами страхових компаній можливі два варіанти допомоги клієнту:
1. Пацієнт самостійно купує медикаменти та сплачує за обстеження, а після лікування СК компенсує йому витрачені кошти згідно з полісом та договором.
2. Лікарня згідно з договором з СК змушена забезпечити обстеження клієнта та забезпечує його лікування (якщо знайде фінанси), а потім СК відшкодовує лікарні кошти згідно з полісом клієнта.
Тоді як члени лікарняної каси не витрачають власних коштів, не шукають аптеки, лікарня забезпечує їх ліками, які вже чекають пацієнта.
Упровадження медичного страхування через комерційні страхові компанії, які не зацікавлені в страхуванні людей похилого віку, інвалідів, та й хворих пацієнтів узагалі, у нас можливе, адже закони в Україні пишуть ті, хто є власником і страхових компаній також. Але, вважаю, для нашої країни в період судомних спроб поліпшити медицину, слід використати багаторічний досвід лікарняних кас — контрольованого, цільового забезпечення пацієнта медикаментами, засобами медичного призначення та обстеженнями.
Вважаю, що узагальнений досвід лікарняних кас доцільно впровадити в період переходу до страхової медицини. Можливо, це буде перехідний період, а можливо, він стане й першою сходинкою, на якій побудується все медичне страхування в Україні. Отож маю надію на здоровий глузд депутатів та їх турботу про власний народ.

Віталій ШЕВЧЕНКО, виконавчий директор благодійної організації «Лікарняна каса Полтавщини».

©”Ваше Здоров’я” №37 за 2011 р. 30.09.2011

http://www.vz.kiev.ua/?p=2797

Read More

ДО ПИТАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ ФОРМУЛЯРНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

Національна політика щодо лікарських засобів (ЛЗ) є складовою політики держави в галузі охорони здоров’я. За умови відсутності належного забезпечення якісними ліками або їх нераціонального використання потерпає вся система охорони здоров’я, оскільки рівень медичного обслуговування населення безпосередньо залежить від стану фармацевтичного сектора країни. По суті національна політика щодо ЛЗ спрямована на забезпечення законності та стабільної діяльності галузі і має гарантувати доступність, якість, безпечність та ефективність ліків, раціональне їх використання (забезпечення належних умов для того, щоб лікарі призначали, а пацієнти приймали ліки, керуючись відповідністю клінічним показанням та рентабельністю ЛЗ).
Міжнародна практика доводить, що для досягнення зазначених цілей ефективним є такий комплекс управлінських методик в охороні здоров’я, який забезпечує застосування раціональних, організаційно та економічно ефективних методів постачання і використання ЛЗ з метою забезпечення в конкретних умовах високої якості медичної допомоги та оптимального використання наявних ресурсів, тобто за допомогою формулярної системи (ФС).

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА

Розробка та впровадження в медичну практику елементів ФС, як і будь-яких інших системних інновацій, можливі лише за умови створення належного нормативно-правового середовища.
Усвідомлення державою нагальності створення умов для раціонального використання ЛЗ спонукало до прийняття першого нормативно-правового акту, який декларував потребу впровадження формулярної системи — Державної програми забезпечення населення ЛЗ на 2004—2010 роки, затвердженої постановою КМУ від 25 липня 2003 p. № 1162.Основною метою Державної програми забезпечення ЛЗ є «поліпшення здоров’я населення шляхом забезпечення його ефективними, безпечними і якісними ЛЗ» через забезпечення «доступу населення до ефективних, безпечних і якісних ЛЗ і фармацевтичних послуг, раціонального використання ЛЗ». У загальних положеннях Державної програми вказано, що державне замовлення на ЛЗ для виконання національних комплексних програм, пільгове забезпечення населення ЛЗ згідно із законодавством, тендерні закупівлі, формулярна система мають формуватися відповідно до Національного переліку основних життєвопотрібних ЛЗ і виробів медичного призначення.
Пункт 3 Державної програми забезпечення ЛЗ деталізує механізм створення умов для раціонального використання ЛЗ — шляхом впровадження у лікувально-профілактичних закладах формулярів, розроблених на основі стандартів лікування, затверджених МОЗ; дослідження та аналізу щорічного використання ЛЗ, розробки навчальних планів і програм з питань раціонального використання ЛЗ, адаптованих до рекомендацій ВООЗ та ЄС і вимог охорони здоров’я, надання медичним, фармацевтичним працівникам і населенню об’єктивної інформації про ЛЗ.
Основні положення Державної програми забезпечення ЛЗ відповідають рекомендаціям ВООЗ стосовно розробки та впровадження національної політики щодо ЛЗ (National Drug Policy, World Health Organization, Geneva, 2001).
На виконання Державної програми забезпечення ЛЗ на 2004—2010 роки у МОЗ України у 2003 році було розроблено низку заходів, затверджених наказом МОЗ від 30.10.2003 р. № 502, серед яких «запровадження Державного формуляра ЛЗ за принципами раціонального використання наявних ЛЗ на підставі результатів фармакоекономічного аналізу та забезпечення його регулярного оновлення», яке доручено Державній службі ЛЗ і виробів медичного призначення та ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України.
Ідеологія впровадження стандартів лікування та ФС на засадах  доказової медицини в медичну практику набула подальшого розвитку в наступному нормативно-правовому акті — Указі  Президента  України  від  6  грудня  2005 р.  № 1694/2005 «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення», на основі якого МОЗ розробило документ «Національний план дій в інтересах здоров’я народу України». У професійних медичних та неспеціалізованих публіцистичних джерелах Національний план дій в інтересах здоров’я народу України відомий як Дорожня карта. Створення та впровадження формулярної системи в цьому документі відноситься до комплексу середньострокових заходів, реалізацію яких було заплановано на 2007—2009 роки.
Питання раціональної фармацевтичної політики як єдиний блок увійшли до Національного плану розвитку системи охорони здоров’я на період до 2010 p., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2007 р. № 815. У цьому документі вищої виконавчої влади України було доручено МОЗУ та АМН України розробку та затвердження методики створення формулярів і забезпечення закладів охорони здоров’я ЛЗ та виробами медичного призначення.

НАПРАЦЮВАННЯ РОБОЧОЇ ГРУПИ

Розробка стратегії розвитку фармацевтичного сектора охорони здоров’я спонукала до створення Концепції розвитку фармацевтичного сектора галузі ОЗ України, затвердженої наказом МОЗ України від 18.12.2007 р. № 838. Основними напрямами реалізації Концепції є «формування Національного переліку основних лікарських засобів за міжнародними непатентованими назвами, в тому числі переліку безрецептурних ЛЗ, проведення фармакоекономічних досліджень ефективності зареєстрованих та нових ліків, розробка та впровадження формулярної системи, стандартів лікування, в тому числі стандартів фармакотерапії; впровадження системи фармацевтичної опіки пацієнтів як основи відповідального самолікування та безрецептурного відпуску ЛЗ».
Ефективна формулярна система має на меті підвищення якості медичної допомоги. У 2008 році було розроблено та прийнято Концепцію управління якістю медичної допомоги в галузі охорони здоров’я в Україні на період до 2010 року, затверджену наказом МОЗ України від 31 березня 2008 року № 166, на виконання якої було своєю чергою розроблено План заходів на період до 2010 року. Зазначені документи вперше визначили формулярну систему як складову системи медичної стандартизації.
Реалізація Концепції розвитку фармацевтичного сектора галузі охорони здоров’я України супроводжувалася прийняттям нормативних документів, спрямованих на впровадження нових механізмів регуляції фармацевтичного ринку. Зокрема, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 р. № 1247-р «Про затвердження Плану заходів щодо удосконалення державного контролю за обігом ЛЗ і виробів медичного призначення» МОЗУ, Академії медичних наук було доручено розробити стандарти лікування, формуляри за основними нозологічними формами захворювань з метою виконання програм у сфері охорони здоров’я.
Слід зазначити, що створення та впровадження Державного формуляра ЛЗ, методичних засад інтеграції формулярів національного та локального рівнів, їх практичне застосування пов’язані зі створенням у 2007 р. робочої групи з питань стандартизації фармакотерапії та створення формулярної системи на базі ДП «Державний фармакологічний центр» МОЗ України під керівництвом доктора медичних наук, професора, заслуженого лікаря України В.І. Мальцева. Діяльність групи була спрямована на аналіз функціонування формулярної системи в країнах світу, рекомендацій ВООЗ стосовно національної формулярної системи та розробку основних  засад впровадження формулярної  системи  в Україні.Напрацювання робочої групи було покладено в основу концептуальних принципів розробки, перегляду, оновлення Державного формуляра, які набули свого подальшого розвитку під безпосереднім організаційно-методологічним супроводом Центрального формулярного комітету МОЗ України (голова Центрального формулярного комітету — доктор медичних наук професор, заслужений лікар України A.M. Морозов, перші заступники — доктор медичних наук професор В.Д. Парій, доктор медичних наук професор А.В. Степаненко): наприкінці 2008—початку 2009 років було розроблено та затверджено наказами МОЗ 19 формулярних довідників з використання ЛЗ за основними напрямами медицини з пріоритетним використанням фармакотерапії.  Перший  випуск  Державного формуляра ЛЗ було затверджено наказом МОЗ № 173 від 17.03.2009 р.
Розробка та перегляд Державного  формуляра здійснюється відповідно до методики, затвердженої наказом МОЗ України від 22.07.2009 р. № 529 «Про створення формулярної системи забезпечення лікарськими засобами закладів охорони здоров’я», зареєстрованої Міністерством юстиції наказом за № 1003/17019 від 29.10.2009 р. Методика передбачає відбір ліків з доведеною за принципами доказової медицини ефективністю, допустимою безпечністю та економічно вигідним використанням наявних фінансових ресурсів, що забезпечує потрібні умови для раціональної фармакотерапії. Другий випуск Державного формуляра, затверджений наказом МОЗ України від 28.01.2010 p.. № 59, розроблено у вигляді інформаційно-пошукової системи, що підвищило його доступність та полегшило роботу з документом.
Інформаційно-пошукову систему «Електронний формуляр» безкоштовно адресно розповсюджено в кожен медичний заклад держави.
Відповідно до Положення про Державний формуляр (наказ МОЗ України від 22.07.2009 p., № 529), документ щорічно переглядається. Нині чинним є третій випуск Державного формуляра, затверджений наказом МОЗ України від 23.03.2011 р. № 159. Розпочато роботу з підготовки четвертого випуску документа. Сьогодні Державний формуляр має рекомендаційний характер.
Належне впровадження та забезпечення дієвості ФС потребує удосконалення чинних нормативних актів на державотворчому рівні, тобто внесення наступних змін до Закону про лікарські засоби, проект якого подано на розгляд Верховної Ради України — включення до статті 1 розділу І визначення термінів «формулярна система», «формулярна стаття», «Державний формуляр (державний формулярний посібник з використання ЛЗ)», «лікарський формуляр (формуляр закладу охорони здоров’я)»; введення до розділу II нової статті «Формулярна система ЛЗ», в якій викладено мету, основні функції та організаційні рівні ФС, надано характеристики її складових.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ФОРМУЛЯРНИЙ КОМІТЕТ ДІЄ

Паралельно в Центральному формулярному комітеті розробляли методологічні засади для впровадження формулярної системи забезпечення ЛЗ, представлених в методиці створення формулярів Л3, положеннях про складові та інструменти функціонування формулярної системи (шість положень про Центральний формулярний комітет, про формулярні комітети Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, про фармакотерапевтичну комісію закладу охорони здоров’я, про Державний формуляр ЛЗ, регіональний та локальний формуляри ЛЗ).
Своєю чергою для ефективного функціонування формулярної системи в масштабах країни потрібно створити всі структури вертикалі (Центральний формулярний комітет, регіональний формулярний комітет та фармакотерапевтичні комісії закладів охорони здоров’я) на трьох рівнях — центральному, регіональному та локальному, підтвердивши їх статус та легітимність документально (наказами органів виконавчої влади відповідного рівня).
Такий підхід до розвитку структури формулярної системи відповідає положенням статті 14 Основ законодавства України про охорону здоров’я, в якій визначено механізм реалізації державної політики в галузі охорони здоров’я через органи державної виконавчої влади, представлені центральними та регіональними (обласними та міськими) органами виконавчої влади.
2010 рік став роком створення інфраструктури формулярної системи в масштабах держави. Відповідно до положень  наказу  МОЗ України  від  22.07.2009 р.  № 529 в кожній області України створено регіональні формулярні комітети та фармакотерапевтичні комісії закладів охорони здоров’я.
З метою методологічної підтримки впровадження формулярної системи Центральний формулярний комітет МОЗ України провів 16 семінарів, в яких взяли участь понад 2000 лікарів та управлінців охорони здоров’я різних регіонів України.Зріс інтерес виробників лікарських засобів, професіоналів системи охорони здоров’я (лікарів, провізорів, управлінців різних ланок), юристів, пацієнтів до питань, пов’язаних з механізмами забезпечення раціональної фармакотерапії, зокрема шляхом впровадження та підтримки формулярної системи лікарських засобів.
З метою прискореного та більш ефективного впровадження формулярної системи третій випуск Державного формуляра лікарських засобів, затверджений наказом  МОЗ  від  23.03.2011 р. № 159, тиражовано у вигляді інформаційно-пошукової системи «Електронний формуляр, третій випуск» та вручено випускникам 2011 року вищих навчальних медичних та фармацевтичних закладів III—IV рівнів акредитації (всього — 7942 примірники).
На виконання рішення Колегії МОЗ від 29.04.2010 р. та наказу МОЗ від 07.06.2010 р. № 466 розроблено Додаток 10 Державного формуляра лікарських засобів — Формуляр первинної медико-санітарної допомоги, надрукований у кількості 11,5 тис. примірників з розрахунку на безкоштовне розповсюдження їх протягом липня поточного, 2011, року кожному працюючому в Україні лікареві загальної практики—сімейному лікареві.

МЕТА І ФУНКЦІЇ ФОРМУЛЯРНОЇ СИСТЕМИ

Метою впровадження формулярної системи є:
— забезпечення пріоритетного використання ефективних, безпечних, економічно доступних лікарських засобів;
— розробка і впровадження ефективної і рентабельної системи, яка включає послідовні стандартні протоколи лікування, державний формуляр (довідник), регіональний та локальний формуляри (переліки);
— забезпечення максимальної безпечності лікарських засобів на основі моніторингу та оцінки їх застосування в медичній практиці з метою максимального запобігання виникненню побічних реакцій на лікарські засоби та помилок у їх застосуванні;
— розробка і здійснення заходів щодо поліпшення використання лікарських засобів фахівцями, які їх призначають, і пацієнтами, що потребуватиме проведення випробувань та моніторингу використання ліків.
Функціями формулярної системи є:
— Медична. Визначення та розробка методів раціональної фармакотерапії поширених захворювань.
— Фармакологічна. Забезпечення контролю за правильним використанням лікарських засобів та вжиття заходів з метою запобігання та виправлення ятрогенних помилок.
— Соціальна. Забезпечення хворих якісним лікуванням.
— Економічна. Використання клінічно та економічно найбільш ефективних лікарських засобів.
— Інформаційна. Широке розповсюдження об’єктивної інформації, заснованої на принципах доказової медицини.
— Професійно-освітня функція. Підвищення компетентності та кваліфікації лікарів різного профілю, провізорів клінічних, провізорів, середнього медичного та фармацевтичного персоналу.
Загальні принципи функціонування формулярної системи базуються на:
1. Критеріях введення лікарських засобів до формулярних списків усіх рівнів, що відповідають:
— показникам діяльності галузі (регіону), закладу охорони здоров’я;
— даним щодо ефективності, безпечності, отриманим методами доказової медицини;
— вітчизняним даним щодо ефективності, безпечності, отриманим методами фармакологічного нагляду (метод спонтанних повідомлень та моніторинг стаціонарів щодо ефективності та безпечності ліків).
2. Уніфікованих клінічних протоколах та локальних протоколах медичної допомоги.
3. Можливості використання лікарських засобів, що не входять до формулярного переліку (відповідно до умов клінічної ситуації).
4. Можливості проведення терапевтичної заміни лікарських засобів.
5. Протидії впливу представників фармацевтичних компаній і торгівельної реклами.
Дієздатна формулярна система передбачає створення, впровадження та подальшу підтримку Державного формуляра лікарських засобів. Донедавна в Україні не було такого документа. З метою визначення методології його розробки, а також практичного втілення формулярної системи було створено постійно чинний орган МОЗ України — Центральний формулярний комітет.
Центральний формулярний комітет за участю ДП «Державний експертний центр МОЗ України» (в минулому — Державний фармакологічний центр МОЗ України) у дуже стислі строки (фактично за 8 місяців) виконав надзвичайно масштабну та важливу роботу — розробив перший Державний формуляр лікарських засобів, тобто перелік зареєстрованих в Україні лікарських засобів, який відповідає формату довідника і включає ліки з доведеною ефективністю, допустимою безпечністю та економічно вигідним використанням.
Розробка Державного формуляра велася відповідно до адаптованої методики ВООЗ та за аналогією до класичного зразка національних формулярів — Британського національного формуляра, який відзначає свій 60-й випуск. Структура Українського формуляра є традиційною і відповідає міжнародному досвіду складання національних формулярів за напрямами медицини з переважним використанням фармакотерапії та врахуванням можливості використання рекомендованих ліків і фахівцями інших спеціальностей.
Розробка Державного формуляра здійснювалася за 19 розділами. Окремі питання стосовно взаємодії лікарських засобів, особливостей їх застосування у дітей та осіб похилого віку, у пацієнтів з порушенням функції життєво важливих органів та систем винесено в Додатки формуляра.
Розділи Державного формуляра розроблялися та оновлюються 19 профільними консультативно-експертними групами (відповідно до кількості розділів формулярного керівництва), до яких було включено головних позаштатних спеціалістів МОЗ, співробітників науково-дослідних установ, підпорядкованих МОЗ України та НАМН України, провідних фахівців галузі. У роботі консультативно-експертних груп взяли участь 10 академіків та членів-кореспондентів НАМН України, 64 доктори медичних наук, професори, 48 кандидатів медичних наук, у тому числі 24 позаштатних спеціалісти МОЗ України.Згідно із загальноприйнятими на міжнародному рівні принципами розробки формулярів національного рівня, всі препарати входять до формуляра за міжнародною непатентованою назвою, що унеможливлює лобіювання окремих фармвиробників. Інформація про лікарський засіб структурована у вигляді формулярної статті і містить його повну та детальну характеристику відповідно до міжнародної непатентованої назви.
Для забезпечення публічності процесу створення формуляра проекти його розділів розміщувалися на сайтах МОЗ України (www.moz.gov.ua) і ДФЦ МОЗ України (www.pharma-center.kiev.ua).
Перший випуск Державного формуляра лікарських засобів вийшов   у  березні  2009 р.  Відповідно до міжнародної практики та затвердженої методики перегляд та оновлення Державного формуляра в Україні здійснюється 1 раз на рік. Нині чинним є третій випуск, який затверджено наказом МОЗ України від 23.03.2011 р. № 159.
У другому випуску Державного формуляра додатково розроблено новий додаток до формуляра, який визначає перелік та загальні рекомендації до призначення лікарських засобів для надання паліативної та хоспісної допомоги населенню.У ході підготовки другого випуску Державного формуляра також набула свого розвитку його інформаційна функція, максимальна реалізація якої здійснена шляхом розробки даного документа у вигляді інформаційно-пошукової системи «Електронний формуляр». Інформаційно-пошукова система не тільки значно спрощує процес пошуку потрібної інформації через його автоматизацію, але й дає змогу генерувати формуляри негалузевих рівнів, зокрема локальний формуляр закладу охорони здоров’я.
Зважаючи на важливість напрямів розвитку первинної медичної допомоги населенню, третій випуск формуляра містить ще один додаток — формуляр первинної медичної допомоги, розрахований на сімейних лікарів.

ТРИ РІВНІ СИСТЕМИ

Державна формулярна система України впроваджує в медичну практику формуляри трьох рівнів:
1. Державний формуляр лікарських засобів (формулярний довідник);
2. Регіональний формуляр лікарських засобів Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (формулярний перелік);
3. Локальний формуляр лікарських засобів закладу охорони здоров’я (формулярний перелік).
Згідно з наказом МОЗ України від 22.07.2009 № 529 «Про створення формулярної системи забезпечення лікарськими засобами закладів охорони здоров’я», до складу формулярних комітетів включено штатних та позаштатних головних спеціалістів Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, співробітників відповідних регіональних відділень ДП «Державний експертний центр МОЗ України».
До складу фармакотерапевтичних комісій закладів охорони здоров’я, як правило, входять заступники керівників закладів охорони здоров’я, відповідальні за надання медичної допомоги, за наявності — клінічний провізор (у разі його відсутності — особа з вищою медичною або фармацевтичною освітою, на яку покладено здійснення моніторингу ефективності та безпечності лікарських засобів у стаціонарі), завідувачі відділень та керівники організаційно-методичних підрозділів лікувально-профілактичних закладів.
Основою регіональних формулярів лікарських засобів та локальних формулярів лікарських засобів є Державний формуляр лікарських засобів. Також важливим є отримання інформації про практику призначення ліків, що стало можливим завдяки новому інструменту системи фармаконагляду — моніторингу стаціонарів з питань ефективності та безпечності лікарських засобів, впровадження якого регламентовано наказом МОЗ України від 24.07.2009 № 531. Цей метод отримання інформації передбачає, що протягом певного періоду часу під контролем перебувають усі хворі стаціонару(ів), враховуються всі лікарські засоби, які призначаються, і усі побічні реакції, які виникають. Такий постійний та детальний збір первинної інформації дає змогу оперативно виявляти та реагувати на випадки нераціонального застосування лікарських засобів.
Результати моніторингу стаціонарів щодо ефективності та безпечності ліків є потрібним джерелом об’єктивної інформації для формування формулярів державного, регіонального та локального рівнів, оптимізації використання лікарських засобів у закладах охорони здоров’я. Важливим є той факт, що в ході моніторингу отримується інформація як про лікарські засоби, що введені до локального формуляра лікарських засобів даного закладу охорони здоров’я, так і про ліки, що не ввійшли до нього (неформулярних лікарських засобів). Моніторинг неформулярних лікарських засобів може надати об’єктивні підстави для оновлення локального формуляра.
У процесі створення, перегляду та оновлення формулярів регіонального та локального рівнів із наведених у Державному формулярі лікарських засобів мають бути обрані (у вигляді списку) препарати, що відповідають конкретним статистичним показникам захворюваності в регіоні та профілю відділень.
Відповідно до п. 11 протокольного рішення наради МОЗ України від 25.10.2010 р., проведено низку спільних нарад Головного управління охорони здоров’я Київської міської, Київської та Рівненської обласних державних адміністрацій та членів Центрального формулярного комітету МОЗ України з питань фармаконагляду і впровадження формулярної системи.

ЗА РЕКОМЕНДАЦІЯМИ ВООЗ

З метою оцінки ефективності та результативності формулярної системи Центральний формулярний комітет на основі рекомендацій ВООЗ розробив методичні рекомендації щодо моніторингу формулярної системи, які охоплюють низку критеріїв та індикаторів і дають змогу отримати об’єктивні результати цієї діяльності. Зазначені методичні рекомендації затверджено наказом МОЗ України від 28.10.2010 р. № 918.
Сьогодні питання впровадження формулярної системи як важливої ланки якісних перетворень в охороні здоров’я України перебуває на контролі вищих органів центральної влади держави. Так, 16.06.2010 р. питання «Про забезпечення доступності для населення якісних лікарських засобів, медичних виробів і медичного обладнанням» окремо розглядалося на нараді під головуванням Прем’єр-міністра  України М.Я.  Азарова. Відповідно до п. 10 Плану заходів МОЗ України, спрямованих на забезпечення виконання Протоколу вищезазначеної наради (наказ МОЗ України від 09.07.2010 р. № 550), Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям доручено забезпечити підвищення якості та доступності лікування шляхом прискорення впровадження формулярної системи в закладах охорони здоров’я.
Підведенню проміжних результатів впровадження формулярної системи було присвячено Колегію МОЗ України, засідання якої відбулося 09.12.2010 р.
Серед основних рішень колегії МОЗ України були посилення інформаційно-аналітичного, науково-методологічного та організаційного супроводу процесу впровадження формулярної системи. Ці функції було покладено на створений на базі відділу стандартизації медикаментозного забезпечення Державного експертного центру МОЗ України департамент раціональної фармакотерапії та супроводу державної формулярної системи (директор департаменту — кандидат медичних наук Т.М. Думенко, науковий консультант — доктор медичних наук, професор А.В. Степаненко). До кола повноважень департаменту належать:
— забезпечення науково-методичного та організаційно-технічного супроводу робіт щодо раціональної фармакотерапії та державної формулярної системи лікарських засобів закладів охорони здоров’я;
— впровадження та підтримка формулярної системи та медико-технологічних документів, затверджених МОЗ України, з раціональної фармакотерапії, зокрема Державного формуляра лікарських засобів;
— створення та забезпечення функціонування інформаційних систем, які містять відомості та/або дані щодо раціональної фармакотерапії, що збережені на матеріальних носіях та в електронному форматі.

СТРАТЕГІЧНИЙ ПРОГРАМНИЙ НАПРЯМ

Процес впровадження формулярної системи в медичній галузі України є не тимчасовою кампанією, а стратегічним програмним напрямом щодо забезпечення належних умов для системних якісних перетворень у галузі на принципах раціонального використання ліків та відповідної економії коштів за прикладом інших, цивілізованих країн світу.
Очікуваними результатами від впровадження формулярної системи є наступні:
1. Виявлення реальної практики призначення лікарських засобів та можливості адекватного впливу на неї — опосередкований продуктивний вплив на структуру фармацевтичного ринку з оптимізацією його обсягів у натуральному та грошовому еквівалентах.
2. Визначення об’єктивних потреб галузі в лікарських засобах.
3. Зменшення кількості лікарських помилок через аналіз чинної практики фармакотерапії та належне інформування медичних фахівців про сучасні підходи до призначення лікарських засобів.
4. Виявлення реальної ситуації щодо побічних реакцій лікарських засобів.
5. Оптимізація призначень лікарських засобів за кількістю — протидія поліпрагмазії.
Таким чином, нині в державі зроблено вагомі кроки для впровадження формулярної системи забезпечення лікарськими засобами за прикладом передових країн світу, що, як уже підкреслювалося раніше, є важливою складовою реформування галузі охорони здоров’я в цілому.
Багато питань, звичайно, ще потребують свого розв’язання. Це і подальша розробка та удосконалення інформаційної технології процесу відбору лікарських засобів до Державного формуляра на принципах доказової медицини. Це і подальше кадрове забезпечення. Зокрема, залучення до процесу впровадження формулярної системи на локальному рівні фахівців за спеціальністю «провізор клінічний», для чого потрібно дещо впорядкувати підготовку та працевлаштування фахівців даного напряму. Це і внесення до навчальних програм переддипломної (вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації) та післядипломної освіти лікарів теоретичних та практичних питань раціональної фармакотерапії, зокрема впровадження формулярної системи (за прикладом кращої міжнародної практики).

Анатолій МОРОЗОВ, Алла СТЕПАНЕНКО, Валентин ПАРІЙ,Тетяна ДУМЕНКО. Центральний формулярний комітет МОЗ України, ДП «Державний експертний центр МОЗ України», Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, Українська військово-медична академія МО України.

©”Ваше Здоров’я” №37 за 2011 р.30.09.2011

http://www.vz.kiev.ua/?p=2810

Read More

МОЗ України удосконалює медичні стандарти та протоколи лікування

Пацієнти мають отримувати лікування, що базується на медичних стандартах і клінічних протоколах, в яких чітко визначається як має надаватися медична допомога. На цьому наголосив Міністр охорони здоров’я України Олександр Аніщенко під час наради з розробки медичних стандартів та уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги.

Для успішної реалізації реформ в медицині необхідно, щоб медичні стандарти та клінічні протоколи розроблялися виключно на засадах доказової медицини, що означає використання методик та лікарських засобів, які системно використовуються і їх ефективність і безпечність вже доведена. А вже далі на основі цих стандартів та протоколів лікування розробляється так званий “маршрут пацієнта”, який чітко визначає як має бути надана певна медична допомога в окремому медичному закладі.

З метою удосконалення стандартів та протоколів лікування МОЗ України створено 24 мультидисциплінарні групи, які працюють над уніфікацією клінічних протоколів медичної допомоги за напрямками цих груп. Зокрема, в 2011 році планується опрацювати клінічні з таких тем, як артеріальна гіпертензія, гострий коронарний синдром, гострий цистит, диспепсія, інсульт, лімфоми, остеоартроз колінного суглоба, рак легені.

Прес-служба МОЗ України

http://www.moz.gov.ua

Read More
Login