Warning: Use of undefined constant style - assumed 'style' (this will throw an Error in a future version of PHP) in /home/virtwww/w_likkasa-com_401567c9/http/wp-content/themes/likkasa/functions.php on line 247

‘Політика та право’

Медицинскому страхованию нездоровится

Добровольное медицинское страхование нуждается во взаимовыгодном партнерстве СК и лечебных учреждений. Как найти компромисс, превратив «болевые точки» ДМС в новые возможности?

Рынок добровольного медстрахования переживает нелегкое время. Несмотря на рост объемов страхования рынка ДМС ввиду медицинской инфляции, сокращение бюджетов на социальные программы и снижение потребительских доходов населения негативно сказываются на количестве договоров ДМС, рассказывает Оксана Гончарко, директор по ДМС СК «Альфа Страхование» (Украина).

На этом фоне происходит смена позиций страховщиков в ТОП-10. На перераспределение рейтинговых мест влияет то, какая доля медицинского портфеля была у той или иной компании в Восточных областях и Крыму и насколько большими оказались потери бизнеса в этих регионах. Негативно на рынок влияет и введение НДС на стоимость медикаментов и изделий медицинского назначения, а также девальвация гривны. В итоге главный тренд, который ощутили на себе клиенты страховых компаний — повышение цен на ДМС, которое по итогам 2014 г. превысило 50%. И этот тренд продолжится и в 2015 году, считает Геннадий Мысник, зампредседателя правления АСК «ИНГО Украина».

Изменение конъюнктуры медицинского рынка и негативная экономическая ситуация сказываются и на спросе на ДМС. Происходит отказ от страхования физлиц вообще либо страхование осуществляется по рисковым продуктам (экстренный стационар и скорая помощь). Что касается корпоративного сектора, происходит изменение программ страхования в сторону покрытия рисковых событий, отказ от профилактических и плановых услуг (плановой стоматологии, оздоровления, вакцинации и витаминизации), проведение андеррайтерских расчетов эквивалентно стоимости доллара, исключение покрытия трудно прогнозируемых по интенсивности роста убытков опций в рамках запланированных клиентом бюджетов на страхование.

Как отмечают в компаниях, с 1 января 2015 г. средняя выплата на одного застрахованного по медуслугам возросла на 5-50%, на медикаменты отечественного производства — на 20-40%, импортного — в 2-2,5 раза.

Оптимистические ожидания по стабилизации и реальному росту в сегменте ДМС участники рынка высказывают лишь в привязке к стабилизации макроэкономической ситуации в стране (предположительно к концу года). Также ожидания по росту страховой премии связаны с принятием изменений к Налоговому кодексу по соотнесению платежей ДМС на валовые затраты предприятий вместо их оплаты из прибыли.

«Возможны позитивные сдвиги также ввиду расширения сотрудничества страховых компаний с медучреждениями в связи с принятием изменений в законодательство по статусу лечебно-профилактических учреждений (ЛПУ), а также лоббирования страхования работающих предприятий и коллективов по ДМС в г. Киеве», — рассказали в СК «Альфа Страхование» (Украина).

Болевые точки

В сложившихся условиях можно назвать несколько «болевых» точек, которые оказывают серьезное влияние на развитие рынка ДМС. По мнению Оксаны Гончарко, основной 2015 г. будет финансовая устойчивость в условиях девальвации и инфляции, а также контроль и управление убытками по ДМС. В тоже время, болевая точка для клиентов на этом фоне – рост цен на медуслуги и программы ДМС, а также необходимость еще больше урезать страховые опции как в коллективных, так и индивидуальных договорах, отмечают в АСК «ИНГО Украина».

Еще одна серьезная проблема, по мнению участников рынка, связана со взаимодействием с медучреждениями. Общее качество медицинских услуг в ЛПУ всех форм собственности заметно падает. Уменьшается количество специализированных и ведомственных ЛПУ в силу отказа работодателей от непрофильных активов. Существует кадровый дефицит специалистов на всех уровнях медицинской помощи, увеличивается доля пенсионеров. Уровень материально-технического обеспечения ЛПУ, а также их диагностическая база либо быстро изнашивается, либо в отдельных случаях вообще устарела. Многопрофильных частных клиник недостаточно, особенно в регионах (равно как и клиник с широкой сетью). Среди специализированных или региональных клиник нередки случаи монополизма.

«К сожалению, без принятия законодательства по изменению статуса ЛПУ (делегирования ему права предпринимательской деятельности), рынок медклиник особо не изменится. Учитывая общую ситуацию в стране, не стоит также ожидать дополнительных инвестиций в развитие частных ЛПУ. При сохранении платежеспособности узкого круга потребителей медуслуг существуют тенденции их обращения за медпомощью в зарубежные клиники», — констатирует Оксана Гончарко.

В АСК «ИНГО Украина» разделяют мнение о том, что негативным трендом сегодняшнего рынка медклиник является отсутствие серьезных инвестиций в развитие инфраструктуры, из-за чего новые игроки появляются крайне редко. Одно из исключений — открытие в январе 2014 г. Медицинского центра «ИНГО». «Впрочем, если в стране начнутся реформы и в сфере государственного здравоохранения произойдут серьезные изменения, часть клиник может поменять форму собственности с коммунальной на частную, что должно усилить рыночную конкуренцию», — делятся в компании.

Эксперты рынка убеждены, что совладать с указанными выше проблемами может помочь только сотрудничество страховщиков в сегменте ДМС с ЛПУ. «Основным трендом на 2015 году в части сотрудничества, на мой взгляд, будет являться объединение усилий по оптимизации убыточности между ЛПУ и страховщиком, которые обеспечат рациональное использование страховых платежей и достижение запланированного финансового результата от страховой деятельности», — считают в СК «Альфа Страхование» (Украина).

Впрочем, отмечает Геннадий Мысник, зампредседателя правления АСК «ИНГО Украина», между страховщиком и ЛПУ не всегда возможен обоюдовыгодный диалог. «Все зависит от бизнес-модели, которую выбрала та или иная клиника, — считает он. — Клиники, на которых лежит серьезная кредитная нагрузка, вынуждены вести более агрессивную ценовую политику по отношению к клиентам и партнерам. Это приводит к неоднократному повышению цен, назначению избыточной диагностики по страховым случаям, полипрогнозии (назначении большого количества препаратов). Вероятно, страховые компании будут вынуждены свернуть работу с такими недобросовестными клиниками. Сегодня страховая медицина нуждается именно в прогнозируемом партнерстве. Как показывает наша практика, с клиниками, в которых страховые компании являются весомым каналом продаж, компромисс может быть найден».

О важности партнерства СК и клиник говорят и в СО «Ильичевское». «Сложная экономическая ситуация в стране, бесспорно, сказалась на платежеспособности населения. Граждане, не имеющие страхового полиса, все чаще воздерживаются от обращений в частные клиники, которые, теряя доходы, стремятся сохранить их прежний уровень и начинают обирать страховщиков. Попытки наладить диалог с клиникой, как правило, не приносят результата. Страховщику же трудно отказаться от сотрудничества с таким учреждением, т.к. среди страхователей существует определенный спрос на обслуживание в этих клиниках. Довольно странно, что к подобным манипуляциям прибегают именно известные клиники», — делится Леся Титова, начальник управления личного страхования СО «Ильичевское». Получается патовая ситуация. Так, в условиях роста цен на услуги и корзину медикаментов страховщикам и так приходится нелегко, а тут ещё и «второй фронт» по борьбе с недобросовестными действиями клиник.

Как решать?

О том, как решать существующие проблем, участники рынка сходятся во мнении, что каждой проблеме соответствует ее уровень компетенций и управления. «На уровне компании можно решать локальные задачи, связанные с принятием риска на страхование, а также работы с теми или иными ЛПУ. Вопросы же регуляторной политики должны решаться на законодательном уровне», — резюмирует Геннадий Мысник. Главное — чтобы государство было заинтересовано в страховом рынке.

Как считают страховые эксперты в сегменте ДМС, СК и клиники могли бы договориться. Ведь существуют международные медицинские регламенты и стандарты диагностики и лечения, принятые, например, Всемирной организацией здравоохранения. Стоило бы только оговорить их обязательное применение при назначении клиентам и неукоснительно придерживаться договоренностей. И хотя, по мнению некоторых экспертов рынка, не все подобные стандарты совершенны, а ряд из них пока не работает, коммерческая составляющая сотрудничества СК и клиник оставляет возможность для паритетного партнерства. Ведь по статистике страховых компаний клиент оставляет в медучреждениях на 20% больше денег, обращаясь за медуслугами как страховой пациент.

Автор: Кейт Щеглова

Читать полностью на http://finance.eizvestia.com/full/123-medicinskomu-strahovaniyu-nezdorovitsya

Read More

Міністр охорони здоров’я відповів на питання про медичну реформу

26.01.2015
Якою бачить реформу міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі, «Сніданок з 1+1» дізнавався особисто в міністра.
http://tsn.ua

Read More

Слухання у Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров’я на тему: «Про реформу охорони здоров’я в Україні»

14.01.15 Комітетські слухання

Read More

Проект Закону “Про Лікарняні каси”

29.08.2014

У Верховній раді зареєстровано проект Закону про Лікарняні каси ( № реєстрації : 4560а). Проект вніс депутат VII скликання Яценко А.В.

Проектом Закону визначені організації, правові та економічні засади позабюджетного фінансово-правового регулювання сфери охорони здоров’я, реалізації конституційного права на охорону здоров’я, створення та діяльності Лікарняних кас, їх об’єднань, права та обов’язки членів Лікарняних кас та їх об’єднань.

Закон спрямований на створення умов для активізації інвестиційної діяльності в сфері охорони здоров’я шляхом концентрації ресурсів в напрямку надання медичної допомоги відповідного регіону та гарантує державну підтримку і створює умови для діяльності Лікарняних кас відповідно до законодавства України.

Верховна Рада України

ПОДАННЯ

Відповідно до статті 93 Конституції України в порядку законодавчої ініціативи подається на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про Лікарняні каси».

Доповідати законопроект на пленарному засіданні Верховної Ради України буду особисто.

Додаток:

1. Проект Закону України на 27 арк.

2. Пояснювальна записка на 3 арк.

3.  Проект постанови на 1 арк.

4. Документи законопроекту в електронному вигляді.

Народний депутат України                                              А.В.Яценко

Проект вноситься народним депутатом України

А.В. Яценком

ЗАКОН УКРАЇНИ

«Про Лікарняні каси»

Цей Закон визначає організаційні, правові та економічні засади фінансово-правового регулювання діяльності Лікарняних кас забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток діяльності Лікарняних кас, гарантує державну підтримку та створює умови для діяльності Лікарняних кас відповідно до чинного законодавства України.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення понять

У цьому Законі поняття вживаються в такому значенні:

лікарняна каса – членська, незалежна, неурядова, некомерційна, неприбуткова, неполітична організація, заснована фізичними та юридичними особами (крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права), їх об’єднаннями з метою задоволення потреб її членів у наданні фінансово-правових послуг у сфері медичної діяльності  та наданні цільової безповоротної медичної допомоги її членам та закладам охорони здоров’я;

цільова допомога – комплекс заходів у сфері охорони здоров’я, який пов’язаний із наданням медичної допомоги, яка може бути використана лише на медикаментозне, діагностичне та консультаційне забезпечення членів Лікарняної каси;

Стаття 2. Законодавство про Лікарняні каси

Законодавство про Лікарняні каси складається з Конституції України, цього закону та виданих відповідно до них нормативно – правових актів.

Стаття 3. Принципи утворення і діяльності Лікарняних кас

1. Лікарняні каси утворюються і діють на принципах:

1) добровільності;

2) самоврядності;

3) вільного вибору території діяльності;

4) рівності членів Лікарняної каси;

5) відсутності майнового інтересу їх членів;

6) прозорості, відкритості та публічності.

2. Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у Лікарняній касі, у тому числі в її утворенні, вступі у Лікарняну касу або припиненні членства в ній.

3. Самоврядність передбачає право членів Лікарняної каси самостійно здійснювати управління діяльністю Лікарняної каси відповідно до її мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність Лікарняної каси, крім випадків, визначених законом.

4. Вільний вибір території діяльності передбачає право Лікарняної каси самостійно визначати територію своєї діяльності, крім випадків, визначених законом.

5. Рівність перед законом передбачає, що Лікарняні каси є рівними у своїх правах та обов’язках відповідно до закону.

6. Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени Лікарняної каси не мають права на частку майна Лікарняної каси та не відповідають за його зобов’язаннями. Доходи або майно (активи) Лікарняної каси не підлягають розподілу між його членами і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена Лікарняної каси, її посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

7. Прозорість, відкритість передбачає право всіх членів Лікарняної каси мати вільний доступ до інформації про її діяльність, у тому числі про прийняті Лікарняною касою рішення та здійснені заходи, а також обов’язок Лікарняної каси забезпечувати такий доступ. Публічність означає, що Лікарняні каси інформують громадськість про свої мету (цілі) та діяльність.

Стаття 4. Гарантії права на свободу членства в Лікарняній касі

1. Ніхто не може бути примушений до вступу у будь-яку Лікарняну касу.

2. Кожна особа має право добровільно у будь-який час у порядку, встановленому статутом, припинити членство у Лікарняній касі.

3. Вимога про зазначення відомостей щодо членства особи у Лікарняній касі, якщо така вимога не пов’язана з реалізацією особою своїх прав як члена  Лікарняної каси, не допускається.

Стаття 5. Юридичний статус Лікарняної каси

1. Лікарняна каса є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує відповідно до законодавства у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп та бланки із своїм найменуванням (назвою), власну символіку.

2. Лікарняна каса набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації в порядку визначеному Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

3. Лікарняна каса несе відповідальність за своїми зобов’язаннями у межах вартості майна, що належить їй на праві власності.

Розділ I

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ТА ПОРЯДОК ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРНЯНИХ КАС

Стаття 6. Засновники Лікарняної каси

1. Засновниками Лікарняної каси можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, а також юридичні особи незалежно від форм власності.

2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи, організації України, що фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками (засновником) Лікарняної каси.

3. Кількість засновників Лікарняної каси не може бути меншою, ніж дві особи.

4. Засновником Лікарняної каси не може бути особа, яку визнано судом недієздатною.

5. Повноваження засновника Лікарняної каси закінчуються після прийняття рішення про реєстрацію або прийняття повідомлення про утворення Лікарняної каси в установленому цим Законом порядку.

6. Рішення про створення Лікарняної каси оформляється протоколом установчих  (загальних) зборів, який підписують голова та секретар зборів.

7. Невід’ємною частиною протоколу є реєстр осіб, які брали участь в установчих (загальних) зборах. У реєстрі обов’язково зазначаються  прізвище, ім’я та по-батькові особи, дата народження та адреса реєстрації. Дані про особу засвідчуються її особистим підписом.

8. Установчі (загальні) збори затверджують статут Лікарняної каси, обирають її органи управління, уповноважують осіб для проведення державної реєстрації, вирішують інші питання, пов’язані із створенням Лікарняної каси.

Стаття 7. Найменування Лікарняної каси

1. Лікарняна каса має власну назву, яка визначається засновниками (засновником).

2. Назва Лікарняної каси повинна складатися з двох частин – загальної та індивідуальної. Загальна назва (Лікарняна каса) може бути однаковою у різних організаціях. Індивідуальна назва Лікарняної каси є обов’язковою і повинна бути суттєво відмінною від індивідуальних назв, зареєстрованих в установленому порядку Лікарняних кас з такою ж загальною назвою.

3. Лікарняна каса поряд з повною назвою може мати скорочену назву, яка фіксується в статуті (положенні).

4. Найменування Лікарняної каси викладається державною мовою. Лікарняна каса може також викласти свою власну назву, поряд з державною мовою, іноземною мовою або мовою національної меншини.

5. Лікарняна каса, зареєстрована у встановленому порядку, має виключне право на використання своєї назви. Використання назви Лікарняної каси фізичними та юридичними особами, які не належать до неї, для цілей, не пов’язаних з діяльністю цієї Лікарняної каси, забороняється.

6. Підприємства, установи та організації не мають права використовувати у своїх найменуваннях термін «лікарняна каса» і не підлягають державній реєстрації під найменуваннями, які включають цей термін, якщо вони створені в іншому порядку, ніж це передбачено цим Законом.

Стаття 8. Статут Лікарняної каси

1. Лікарняна каса діє на підставі статуту, який повинен відповідати вимогам цього Закону. Статут Лікарняної каси, а також зміни до нього затверджуються засновником (зборами засновників) Лікарняної каси.

2. У Статуті  Лікарняної каси обов’язково зазначаються:

назва (найменування) Лікарняної каси та її юридична адреса;

мета створення і завдання Лікарняної каси;

особливості та умови надання цільової допомоги;

порядок утворення та діяльності органів управління Лікарняної каси, їх склад і компетенцію, порядок діяльності та прийняття ними рішень, порядок утворення філій та відділень, їх повноваження;

права та обов’язки членівЛікарняної каси;

умови і порядок вступу інших членів до Лікарняної каси, порядок припинення членства в  Лікарняній касі;

порядок сплати вступних членських та інших внесків;

джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна Лікарняної каси, в тому числі порядок і умови надання медичної допомоги членам Лікарняної каси, визначеної цим Законом;

порядок звітності та здійснення контролю за діяльністю органів управління Лікарняної каси;

порядок внесення змін і доповнень до установчих документів Лікарняної каси;

порядок припинення діяльності Лікарняної каси та вирішення питань, пов’язаних з використанням  її майна і коштів, у зв’язку з її ліквідацією (реорганізацією);

порядок покриття можливих збитків Лікарняної каси;

джерела активів, порядок контролю і звітності Лікарняної каси.

Статут Лікарняної каси може містити й інші положення щодо організаційних, господарських та інших питань її діяльності, які не повинні суперечити цьому Закону та діючому законодавству України.

Стаття 9.Державна реєстрація Лікарняної каси

1. Лікарняна каса підлягає реєстрації в порядку, визначеному Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

2. Реєстрація Лікарняної каси здійснюється безоплатно центральним органом виконавчої  влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації  юридичних  осіб  та  фізичних  осіб – підприємців (далі – уповноважений орган з питань реєстрації), за місцезнаходженням Лікарняної каси.

3. Для реєстрації Лікарняної каси керівник або особа (особи), яка має право представляти Лікарняну касу для здійснення реєстраційних дій, протягом 60 днів з дня утворення Лікарняної каси подають (надсилають поштовим відправленням) до уповноваженого органу з питань реєстрації за місцезнаходженням Лікарняної каси заяву за формою, затвердженою Міністерством юстиції України, до якої додаються:

1) примірник протоколу установчих зборів, до якого додається реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах (список засновників Лікарняної каси);

2) статут (у двох примірниках);

3) заповнена реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи;

4) заява про включення до Реєстру Лікарняних кас інформації щодо здійснення Лікарняною касою своєї діяльності.

4. Заяву та документи, зазначені в пунктах 3 і 4 частини третьої цієї статті, підписує керівник або особа (особи), яка має право представляти Лікарняну касу для здійснення реєстраційних дій. Справжність підпису зазначеної особи на заяві про реєстрацію Лікарняної каси засвідчується нотаріально.

5. Для реєстрації Лікарняної каси, крім документів, передбачених частиною третьою цієї статті, подаються документи, які містять відомості щодо структури власності засновників – юридичних осіб та фізичних осіб – власників істотної участі цих юридичних осіб.

6. У разі якщо засновником (засновниками) Лікарняної каси є іноземна юридична особа, крім документів, передбачених частиною третьою цієї статті, додатково подається легалізований у встановленому порядку документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження – витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, що відповідає вимогам Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

7. Документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються (надсилаються) до уповноваженого органу з питань реєстрації, мають бути викладені державною мовою.

8. У разі неподання (ненадсилання) документів для реєстрації Лікарняної каси протягом 60 днів з дня утворення така Лікарняна каса не вважається утвореною.

9. На підставі поданих документів уповноважений орган з питань реєстрації протягом семи робочих днів з дня їх отримання приймає рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації Лікарняної каси, про направлення документів на доопрацювання чи про залишення документів без розгляду по суті.

10. Відмова у реєстрації Лікарняної каси  допускається за наявності однієї або сукупності таких підстав:

1) наявність у статуті та рішеннях, відображених у протоколі про утворення Лікарняної каси, положень, що не відповідають Конституції України;

2) порушення вимог статей 7, 10 цього Закону.

11. За відсутності підстав для відмови у реєстрації Лікарняної каси, передбачених частиною десятою цієї статті, для направлення документів на доопрацювання, передбачених частиною чотирнадцятою цієї статті, або для залишення документів без розгляду по суті, передбачених частиною сімнадцятою цієї статті, уповноважений орган з питань реєстрації у межах строку, визначеного частиною дев’ятою цієї статті:

1) приймає рішення у формі наказу про реєстрацію Лікарняної каси;

2) вносить до Реєстру Лікарняних кас відомості про зареєстровану Лікарняну касу та забезпечує внесення відомостей про зареєстровану Лікарняну касу як юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (далі – Єдиний державний реєстр);

3) видає (надсилає рекомендованим листом з повідомленням про вручення) керівнику або особі (особам), яка має право представляти Лікарняну касу для здійснення реєстраційних дій, виписку з Єдиного державного реєстру, свідоцтво про реєстрацію Лікарняної каси як Лікарняної каси установленого Кабінетом Міністрів України зразка (далі – свідоцтво про реєстрацію) та один примірник статуту з відміткою про реєстрацію.

12. За наявності підстав для відмови у реєстрації Лікарняної каси, передбачених частиною десятою цієї статті, уповноважений орган з питань реєстрації у межах строку, передбаченого частиною дев’ятою цієї статті, приймає рішення у формі наказу про відмову у реєстрації. Невід’ємним додатком до рішення є висновок за результатами правової експертизи, який має бути вмотивованим та містити вичерпні підстави відмови.

13. Копія рішення, передбаченого частиною дванадцятою цієї статті, видається (надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення) керівнику або особі (особам), яка має право представляти Лікарняну касу для здійснення реєстраційних дій, не пізніше наступного дня після його прийняття. У разі прийняття рішення про відмову у реєстрації Лікарняної каси з підстав, передбачених пунктом 2 частини десятої цієї статті, копія рішення надсилається разом з одним примірником статуту та документами, що подавалися для проведення реєстрації такої  Лікарняної каси (крім документів, до яких висловлені зауваження).

14. Уповноважений орган з питань реєстрації у межах строку, передбаченого частиною дев’ятою цієї статті, приймає рішення у формі наказу про направлення документів на доопрацювання за наявності однієї або сукупності таких підстав:

1) невідповідність таких документів вимогам статей 6, 8, 11 цього Закону;

2) виявлення у статуті Лікарняної каси положень, які суперечать цьому Закону та іншим законам України;

3) порушення порядку створення Лікарняної каси як юридичної особи, встановленого законом:

а) наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як керівник, посадові особи інших керівних органів Лікарняної каси;

б) невідповідність відомостей, вказаних у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації Лікарняної каси як юридичної особи, відомостям, зазначеним у документах, що подані для проведення реєстрації Лікарняної каси.

15. Висновок за результатами правової експертизи, який є невід’ємним додатком до рішення, має містити вичерпні та вмотивовані (з посиланням на відповідні положення законів України) зауваження до поданих документів.

16.  У разі прийняття рішення про направлення Лікарняній касі поданих документів на доопрацювання копія рішення видається (надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення) керівнику або особі (особам), яка має право представляти Лікарняну касу для здійснення реєстраційних дій, не пізніше наступного дня після його прийняття, разом з одним примірником статуту та документами, що подавалися для проведення реєстрації такої Лікарняної каси (крім документів, до яких висловлені зауваження у висновку).

17. Уповноважений орган з питань реєстрації приймає рішення про залишення документів без розгляду по суті за наявності однієї або сукупності таких підстав:

1) документи подані не в повному обсязі;

2) неповнота відомостей у поданих Лікарняною касою документах, яку не можна усунути без прийняття рішення про залишення документів без розгляду по суті;

3) документи подані особою, яка не має на це повноважень;

4) документи подано з порушенням строку подання документів для реєстрації Лікарняної каси;

5) Лікарняна каса в установлений частиною дев’ятнадцятою цієї статті строк не подала до уповноваженого органу з питань реєстрації виправлених документів.

18. Уповноважений орган з питань реєстрації у межах строку, передбаченого частиною дев’ятою цієї статті, видає (надсилає рекомендованим листом з повідомленням про вручення) керівнику або особі (особам), яка має право представляти Лікарняну касу для здійснення реєстраційних дій, копію рішення у формі наказу про залишення документів без розгляду по суті, один примірник статуту та документи, що подавалися для проведення реєстрації Лікарняної каси.

19. Лікарняна каса протягом шести місяців з дня отримання копії рішення про відмову у реєстрації Лікарняної каси з підстав, передбачених пунктом 2 частини десятої цієї статті, про направлення документів на доопрацювання, залишення документів без розгляду по  суті може усунути недоліки та подати документи уповноваженому органу з питань реєстрації в порядку, визначеному цією статтею. У разі виявлення у статуті Лікарняної каси положень, які суперечать цьому Закону та іншим законам України (крім випадків, зазначених у пункті 1 частини десятої цієї статті), рішення про внесення змін до статуту Лікарняної каси приймається в порядку, визначеному статтею 15 цього Закону.

20. Уповноважений орган з питань реєстрації зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дня надходження документів після усунення недоліків прийняти рішення про реєстрацію Лікарняної каси та вчинити інші дії, передбачені частиною одинадцятою цієї статті.

21. Лікарняна каса, яка протягом шести місяців з дня отримання копії рішення про відмову у реєстрації Лікарняної каси з підстав, передбачених пунктом 2 частини десятої цієї статті, про направлення документів на доопрацювання, залишення документів без розгляду по суті не подало документи після усунення недоліків уповноваженому органу з питань реєстрації в порядку, визначеному цією статтею, не вважається утвореною.

22. Рішення, дії чи бездіяльність уповноваженого органу з питань реєстрації, прийняті (вчинені) на підставі цієї статті, можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Стаття 10.Припинення діяльності Лікарняної каси

1.Державна реєстрація припинення Лікарняної каси здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та припиняє свою діяльність шляхом її реорганізації (злиття, приєднання, поділу) або ліквідації.

При реорганізації Лікарняної каси її права та обов’язки переходять до правонаступників.

Лікарняна каса вважається такою, що припинила свою діяльність, після внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

2. Реорганізація Лікарняної каси провадиться за рішенням її вищого органу управління.

4. У разі прийняття рішення про ліквідацію Лікарняної каси за рішенням її вищого органу управління він повинен невідкладно письмово повідомити про це  державний орган, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що Лікарняна каса перебуває в процесі припинення її діяльності. Крім того, в повідомленні мають міститися пропозиції стосовно комісії або особи щодо припинення діяльності Лікарняної каси (ліквідаційна комісія, ліквідатор, тощо), порядку та строків припинення.

Виконання функцій ліквідаційної комісії може бути покладено на спостережну раду Лікарняної каси.

З моменту призначення відповідної комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами Лікарняної каси. Комісія від імені Лікарняної каси , яка припиняє діяльність, виступає у суді.

Комісія розміщує у відповідних засобах масової інформації, в яких публікуються дані про державну реєстрацію Лікарняної каси, що припиняє діяльність, повідомлення про припинення діяльності такої Лікарняної каси та про порядок і строк заявлення вимог її кредиторами. Цей строк не може бути меншим двох місяців з моменту публікації повідомлення про припинення діяльності лікарняної каси.

Комісія вживає всіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово сповіщає їх про припинення діяльності Лікарняної каси.

Кредитори Лікарняної каси, що припиняє свою діяльність, можуть вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов’язань та відшкодування збитків.

При реорганізації Лікарняної каси після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія складає передавальний акт (злиття, приєднання) або розподільчий баланс (поділ), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань Лікарняної каси, що припиняє діяльність, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються органом, що прийняв рішення про припинення діяльності Лікарняної каси.

5. При ліквідації платоспроможної Лікарняної каси вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги працівників Лікарняної каси та членів ліквідаційної комісії, пов’язані з трудовими відносинами, та вимоги щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів);

3) у третю чергу задовольняються всі інші вимоги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора  або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу звернутися в суд із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду такі вимоги кредитора включаються до ліквідаційного балансу та задовольняються в порядку черговості.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред’явлення, задовольняються з майна Лікарняної каси, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких рішенням суду кредиторові відмовлено, вимоги, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними.

6. Якщо вартість майна Лікарняної каси є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, вона ліквідується в порядку, передбаченому законом про банкрутство. Припинення діяльності Лікарняної каси в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства визначається законом.

7. При ліквідації Лікарняної каси залишок коштів після розрахунків із членами Лікарняної каси та іншими кредиторами зараховується до Державного бюджету України.

8. Після завершення процедури ліквідації Лікарняної каси складається ліквідаційний баланс, який передається відповідному органу для затвердження та є підставою для виключення такої Лікарняної каси з Єдиного державного реєстру.

Розділ ІІІ

ЧЛЕНИ ЛІКАРНЯНОЇ КАСИ, ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ′ЯЗКИ

Стаття 11.Членство у Лікарняній касі

1.ЧленамиЛікарняної каси можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства , які постійно проживають на території України, мають повну цивільну дієздатність, які підтримують мету та завдання Лікарняної каси.

Порядок вступу та виходу у Лікарняну касу, набуття статусу члена Лікарняної каси, права та обов’язки членів Лікарняної каси визначається Положенням про членство у Лікарняній касі, яке затверджується на Загальних Зборах Лікарняної каси у строки, передбачені цим Законом.

Особи до 18 років, батьки яких є членами Лікарняної каси у відповідності до Положення про членство у Лікарняній касі, користуються правами нарівні з членами Лікарняної каси.

Членство у Лікарняній касі може бути у формі колективного та індивідуального.

При колективній формі членство в Лікарняній касі набувають працівники підприємств, установ, організацій відповідно до колективної угоди форма якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

При індивідуальній формі членство в Лікарняній касі набувають особи, що подали заяву форма якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Особи, які звернулись із заявою про вступ до Лікарняної каси, набувають прав членів Лікарняної каси через три календарних місяці після сплати вступного внеску та трьох щомісячних внесків.

Після спливу трьохмісячного строку, визначеного цим Законом, особа отримує членський квиток Лікарняної каси.

2. Не можуть бути прийняті до Лікарняної каси особи, які за рішенням суду визнані недієздатними або обмежено дієздатними, особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

3. Прийняття до Лікарняної каси та виключення з її складу проводяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради Лікарняної каси (комітету Лікарняної каси), крім випадків припинення членства у зв’язку із смертю особи або виключенням члена  за рішенням Правління у разі порушення ним статуту лікарняної каси.

Заява про вступ і вихід розглядається Правлінням Лікарняної каси у тижневий строк.

Член Лікарняної каси може бути виключений з неї за рішенням Правління у разі невиконання чи порушення ним статутних вимог. В такому випадку Правління зобов’язане письмово повідомити про це члена Лікарняної каси.

4. Членство у лікарняній касі настає з дня сплати особою вступного та трьох членських внесків у порядку, передбаченому статутом Лікарняної каси, Положенням Лікарняної каси та цим Законом. В першу чергу сплачується вступний внесок.

5. Днем припинення членства у лікарняній касі вважається день прийняття загальними зборами членів лікарняної каси або спостережною радою Лікарняної каси відповідного рішення.

7. У разі припинення членства фізичної особи у Лікарняній касі членські внески їй не повертається.

Стаття 12. Права членів Лікарняної каси

1.                     Члени Лікарняної каси мають право:

брати участь в управлінні справами Лікарняної каси, обирати та бути обраним  до її органів управління та контролюючих органів;

вносити пропозиції на розгляд органів управління Лікарняної каси;

одержувати від Лікарняної каси матеріальну та іншу підтримку щодо захисту реалізації своїх прав та інтересів відповідно до Статуту Лікарняної каси, Положення про лікування членів Лікарняної каси, отримувати цільову медичну допомогу у порядку і строки, визначені Статутом Лікарняної каси, Положенням про лікування членів Лікарняної каси, цим Законом України та діючим законодавством України та користуватись іншими послугами, які надаються членам Лікарняної каси відповідно до її статуту;

мати гарантований доступ до медичної допомоги в медичних закладах(обстеження чи лікування в стаціонарі, денному стаціонарі) та в інших лікувально-профілактичних закладах;

одержувати інформацію про діяльність Лікарняної каси, ознайомлюватися з річними балансами, фінансовим станом Лікарняної каси, протоколами засідань органів управління Лікарняної каси та іншими документами щодо діяльності Лікарняної каси;

вийти з членів Лікарняної каси в порядку, передбаченому цим Законом, Статутом  та Положенням про членство у  Лікарняній касі.

2. Члени Лікарняної каси мають також інші права, передбачені законодавством України, статутом  та положеннями Лікарняної каси.

Порядок реалізації зазначених прав визначається цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, статутом Лікарняної каси та положеннями, затвердженими Загальними Зборами у строки, передбачені цим Законом.

Стаття 13. Обов’язки членів Лікарняної каси

1. Члени Лікарняної каси зобов’язані:

додержуватись статуту та виконувати інші рішення органів управління Лікарняної каси;

брати участь у формуванні майна Лікарняної каси, зокрема сплачувати у грошовій формі вступні, членські та інші внески у розмірах, строки та в порядку, що визначені статутом та положеннями Лікарняної каси;

не допускати вчинення дій, які наносять шкоду діяльності Лікарняної каси;

не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність Лікарняної каси.

2. Члени Лікарняної каси виконують також інші обов’язки, передбачені законодавством України, статутом та іншими актами Лікарняної каси.

Розділ ІV

УПРАВЛІННЯ ЛІКАРНЯНОЮ КАСОЮ

Стаття 14.Органи управління Лікарняної каси

1. Органами управління Лікарняної каси є загальні збори (з’їзд, конференція) Лікарняної каси, спостережна рада, ревізійна комісія, благодійний комітет та виконавча рада. Рішенням загальних зборів Лікарняної каси можуть бути створені й інші органи управління.

2. Органи управління  Лікарняної каси створюються та діють у порядку, визначеному цим Законом , іншими нормативно-правовими актами та статутом Лікарняної каси.

Стаття 15. Загальні збори Лікарняної каси

1. Вищим органом управління Лікарняної каси є загальні Збори (з’їзд, конференція), які здійснюють свої повноваження відповідно до Статуту Лікарняної каси.

2. Загальні збори (з’їзд, конференція) Лікарняної каси можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності Лікарняної каси.

До виключної компетенції загальних зборів (з’їзду, конференції) Лікарняної каси належить:

затвердження Статуту Лікарняної каси, внесення до нього змін та доповнень;

обрання, призначення та відкликання членів спостережної ради, виконавчої ради та ревізійної комісії Лікарняної каси;

визначення основних напрямів діяльності Лікарняної каси, встановлення видів цільової медичної допомоги, які надаються Лікарняною касою, прийняття рішення про реорганізацію та ліквідацію Лікарняної каси;

прийняття рішення про вступ Лікарняної каси до асоціації Лікарняних кас та/або об’єднаної Лікарняної каси і вихід з таких асоціацій та/або об’єднаної Лікарняної каси;

затвердження річних результатів діяльності Лікарняної каси, звітів спостережної ради, виконавчої ради, благодійного комітету Лікарняної каси і висновків ревізійної комісії. Річний звіт про результати діяльності лікарняної каси затверджується загальними зборами (з’їздом, конференцією) лише за наявності висновку ревізійної комісії;

прийняття рішення про збільшення капіталу (майнового фонду) Лікарняної каси шляхом збільшення розміру членського внеску або внесення додаткових внесків та пожертвувань;

прийняття рішення про порядок надання медичної допомоги та покриття збитків Лікарняної каси;

затвердження положень про спостережну раду, виконавчу раду, ревізійну комісію та благодійний комітет Лікарняної каси;

затвердження Положення про членство у Лікарняній касі, з зазначенням прав та обов’язків членів, Положення про порядок надання послуг та правила надання цільової медичної допомоги, визначеної цим Законом,  Положення про партнерство з Лікарняної касою, та інших правил, які визначають діяльність Лікарняних кас;

прийняття рішення про припинення діяльності Лікарняної каси.

Загальними зборами (з’їздом, конференцією) можуть бути визначені інші питання, передбачені статутом Лікарняної каси.

3. Повідомлення про скликання чергових загальних зборів (з’їзду, конференції)  Лікарняної каси повинно бути зроблене не пізніше ніж за 30 календарних днів до скликання зборів із зазначенням часу і місця їх проведення та порядку денного шляхом надсилання письмового запрошення листом кожному члену Лікарняної каси за місцем його проживання або вручення такого письмового запрошення  особисто члену Лікарняної каси під підпис. Днем здійснення повідомлення вважається день надіслання запрошення поштою або день вручення запрошення особисто члену Лікарняної каси. До запрошення додаються інформативний письмовий річний звіт про діяльність Лікарняної каси.

Повідомлення про скликання чергових загальних зборів (з’їзду, конференції) повинно бути опубліковано не пізніше ніж за 30 календарних днів до скликання зборів у відповідних засобах масової інформації, в яких публікуються дані про державну реєстрацію Лікарняної каси.

Загальні збори (з’їзд, конференція) вважаються правомочними, якщо на них присутні більше 50 відсотків загальної кількості членів Лікарняної каси особисто або за дорученням іншим членам Лікарняної каси. Голосування на загальних зборах відбувається за принципом – один член Лікарняної каси, присутній на зборах, має один голос.

4. Рішення загальних зборів (з’їзду, конференції) Лікарняної каси про припинення діяльності Лікарняної каси вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів Лікарняної каси, присутніх на загальних зборах. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів Лікарняної каси, присутніх на загальних зборах (з’їзді, конференції).

Порядок голосування на загальних зборах (з’їзді, конференції) членів Лікарняної каси визначається статутом та Положенням Лікарняної каси.

5. Рішення загальних зборів (з’їзду, конференції) членів Лікарняної каси оформлюється протоколом, який підписується головою та секретарем зборів.

Протоколи загальних зборів є обов’язковими для зберігання відповідно до законодавства України. На вимогу членів Лікарняної каси їм видаються для ознайомлення протоколи загальних зборів (з’їзду, конференції), а також засвідчені головою виконавчої ради Лікарняної каси витяги з протоколів.

6. Загальні збори (з’їзд, конференція) членів Лікарняної каси скликаються виконавчою радою Лікарняної каси у строки, передбачені статутом  та Положенням Лікарняної каси, але не рідше одного разу на рік.

Позачергові загальні збори (з’їзд, конференція) Лікарняної каси скликаються виконавчою радою Лікарняної каси з власної ініціативи у будь-якому випадку, якщо цього потребують інтереси Лікарняної каси, а також на вимогу ревізійної комісії або не менш як 20 відсотків членів Лікарняної каси. Якщо протягом 20 днів з дня отримання такої письмової вимоги спостережна рада Лікарняної каси не виконає зазначену вимогу та не зробить повідомлення членам про скликання позачергових загальних зборів (з’їзду, конференції), ревізійна комісія або члени Лікарняної каси вправі самі скликати позачергові загальні збори (з’їзд, конференцію).

Повідомлення про позачергові загальні збори (з’їзду, конференції) має бути зроблене  у строк, встановлений у частині третій цієї статті. У разі скликання позачергових загальних зборів разом із повідомленням членам надсилаються матеріали, які мають відношення до причин скликання таких зборів.

Стаття 16.Спостережна рада Лікарняної каси

1. Спостережна рада представляє інтереси членів Лікарняної каси в період між загальними зборами (з’їзду, конференції).

Спостережна рада  Лікарняної каси підзвітна загальним зборам (з’їзду, конференції) членів Лікарняної каси і в межах компетенції, визначеної цим Законом та статутом Лікарняної каси, контролює і регулює діяльність благодійного комітету  лікарняної каси.

2. До компетенції спостережної ради Лікарняної каси належить:

здійснення нагляду за додержанням мети діяльності та програм Лікарняної каси і контролю на відповідність діяльності та використання активів Лікарняної каси її установчим документам;

визначення кваліфікаційних вимог до працівників Лікарняної каси та залучених до них на договірних умовах експертів відповідно до вимог діючого законодавства та  статуту Лікарняної каси;

Спостережна рада Лікарняної каси вирішує й інші питання діяльності Лікарняної каси, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів Лікарняної каси.

3. Спостережна рада Лікарняної каси обирається загальними зборами Лікарняної каси складі не менш як п’ять осіб з числа членів Лікарняної каси. Члени спостережної ради працюють на громадських засадах та ними не можуть бути особи, які перебувають у трудових відносинах з Лікарняною касою. Порядок обрання спостережної ради та строк її повноважень визначаються статутом Лікарняної каси.

4. Організаційною формою роботи спостережної ради є засідання, що скликаються не рідше одного разу на квартал. Позачергові засідання можуть скликатися за рішенням не менш як половини членів спостережної ради, а також за зверненням Виконавчої ради Лікарняної каси.

Спостережна рада правомочна приймати рішення, якщо на її засіданні присутні більш як половина її членів.

Рішення спостережної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як половина її членів.

Рішення спостережної ради Лікарняної каси оформляється протоколом, який підписується головою  спостережної ради. Протоколи є обов’язковими для зберігання відповідно до законодавства України. На вимогу членів Лікарняної каси їм видаються для ознайомлення протоколи, а також засвідчені головою виконавчої ради Лікарняної каси витяги з протоколів.

5. Спостережну раду Лікарняної каси очолює голова, який обирається в порядку, визначеному статутом Лікарняної каси.

Голова спостережної ради організує роботу спостережної ради Лікарняної каси, головує на її засіданнях та звітує про роботу спостережної ради на загальних зборах членів Лікарняної каси.

Голова спостережної ради Лікарняної каси несе персональну відповідальність за виконання покладених на спостережну раду завдань.

Стаття 17.Виконавча рада Лікарняної каси

1. Виконавча рада Лікарняної каси є постійно діючим виконавчим органом, який здійснює керівництво її поточною діяльністю. Виконавча рада складається з осіб, які знаходяться в трудових відносинах з Лікарняною касою. Кількісний склад Виконавчої ради Лікарняної каси визначається загальними зборами (з’їздом, конференцією) Лікарняної каси.

2. Виконавча рада вирішує всі питання діяльності Лікарняної каси, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів (з’їзду, конференції), спостережної ради та комітету Лікарняної каси. Спостережна рада може прийняти рішення про делегування частини належних їй повноважень до компетенції Виконавчої ради, крім тих, що віднесені  статутом Лікарняної каси до її виключної компетенції.

Виконавча рада підзвітна загальним зборам (з’їзду, конференції)  Лікарняної каси та організовує виконання їх рішень.

Виконавча рада діє від імені Лікарняної каси в межах, передбачених цим Законом і статутом Лікарняної каси.

Виконавча рада правомочна приймати рішення, якщо на її засіданні присутні не менше половини членів.

Відповідно до своєї діяльності Виконавча рада:

вирішує питання про прийняття нових членів до Лікарняної каси;

затвердження у випадках, передбачених статутом Лікарняної каси, рішень комітету Лікарняної каси про надання медичних послуг;

затвердження кошторису  та штатного розпису Лікарняної каси;

затвердження положення про структурні підрозділи Лікарняної каси;

3.Роботою Виконавчої ради керує голова Виконавчої ради, який призначається загальними зборами (з’їздом, конференцією) Лікарняної каси;.

4. Голова Виконавчої ради Лікарняної каси:

без доручення представляє інтереси Лікарняної каси та діє від її імені;

представляє Лікарняну касу в її відносинах з державою, іншими юридичними та фізичними особами;

укладає договори та інші угоди, контракти від імені Лікарняної каси, має право підпису  доручень на провадження дій від імені Лікарняної каси;

розпоряджається майном Лікарняної каси в порядку та у межах, визначених статутом Лікарняної каси;

призначає та звільняє членів Виконавчої ради Лікарняної каси, призначає на посади та звільняє з посад працівників Лікарняної каси, застосовує до них заходи заохочення та стягнення відповідно до законодавства, вживає заходів щодо підготовки та підвищення кваліфікації працівників Лікарняної каси;

вирішує інші питання діяльності Лікарняної каси відповідно до цього Закону, статуту та Положень Лікарняної каси.

Голова Виконавчої ради Лікарняної каси несе персональну відповідальність за виконання покладених на Виконавчу раду завдань.

Стаття 18. Комітет Лікарняної каси

1. Комітет Лікарняної каси є спеціальним органом, відповідальним за організацію діяльності Лікарняної каси.

Комітет Лікарняної каси призначається спостережною радою та підзвітний загальним зборам Лікарняної каси  та спостережній раді і несе перед ними відповідальність за ефективність діяльності Лікарняної каси.

2.Комітет Лікарняної каси призначається спостережною радою у складі не менше трьох осіб. Порядок призначення комітету Лікарняної каси, строк повноважень та порядок його діяльності визначаються статутом Лікарняної каси та Положенням про комітет Лікарняної каси.

Членами комітету Лікарняної каси можуть бути члени спостережної ради, члени правління та інші особи. Членам комітету Лікарняної каси, що не є членами спостережної ради або правління Лікарняної каси, за роботу в комітеті Лікарняної каси може передбачатись винагорода, розмір якої визначається Виконавчою радою залежно від обсягу роботи та кваліфікації члена комітету.

При прийнятті рішення про надання медичної допомоги члену Лікарняної каси, якого призначено членом комітету Лікарняної каси, такий член комітету Лікарняної каси не може брати участь у прийнятті цього рішення.

Голова правління Лікарняної каси є членом комітету Лікарняної каси за посадою.

3. До компетенції комітету Лікарняної каси належать:

розгляд заяв членів Лікарняної каси про надання медичної допомоги, передбаченої статутом Лікарняної каси і прийняття рішень з цих питань;

здійснення контролю за якістю діяльності Лікарняної каси;

вирішення інших питань, пов’язаних з діяльністю Лікарняної каси, відповідно до цього Закону, статуту Лікарняної каси та положення про комітет Лікарняної каси.

Стаття 19. Ревізійна комісія Лікарняної каси

1. Контроль за фінансово-господарською діяльністю Лікарняної каси здійснює ревізійна комісія.

Ревізійна комісія підзвітна  і відповідальна перед загальними зборами (з’їздом, конференцією) Лікарняної каси.

2. Ревізійна комісія обирається загальними зборами (з’їздом, конференцією) Лікарняної каси у складі не менше трьох осіб, які працюють на громадських засадах. Порядок обрання ревізійної комісії, строк повноважень та порядок її діяльності визначаються статутом Лікарняної каси.

До складу ревізійної комісії не можуть входити члени спостережної ради, Виконавчої ради, які перебувають з Лікарняною касою у трудових відносинах.

3. Перевірка результатів фінансово-господарської діяльності Лікарняної каси проводяться ревізійною комісією не рідше одного разу на рік. Позапланові перевірки провадяться за рішенням Виконавчої ради або на вимогу не менш як 30 відсотків членів Лікарняної каси.

Ревізійна комісія доповідає про результати проведених перевірок загальним зборам (з’їзду, конференції) Лікарняної каси та спостережній раді Лікарняної каси.

4. На вимогу ревізійної комісії їй надаються будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи, а також пояснення посадових осіб Лікарняної каси.

Ревізійна комісія вправі за погодженням із спостережною радою залучати на договірних засадах до проведення перевірок зовнішніх експертів з числа осіб, які не перебувають у трудових відносинах з Лікарняною касою.

5. Ревізійна комісія складає висновок за річними звітами про результати діяльності Лікарняної каси.

6. Ревізійна комісія може тимчасово припинити повноваження будь-якої посадової особи Лікарняної каси в разі виявлення допущених нею порушень, що загрожують фінансовій стабільності Лікарняної каси. За наявності загрози існуванню Лікарняної каси ревізійна комісія скликає позачергові загальні збори.

Розділ V

ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРНЯНОЇ КАСИ

Стаття 20.Майно Лікарняної каси

1. У власності Лікарняної каси можуть перебувати рухоме й нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні активи, кошти, а також інше майно, придбане на законних підставах.

Кошти та майно Лікарняної каси використовуються для досягнення мети і виконання завдань відповідно до Статуту та для забезпечення власного функціонування. Кошти та майно Лікарняної каси використовуються для виконання статутних завдань або направляються в доход держави. Лікарняна каса користується самостійністю у питаннях прийняття рішень, що стосуються діяльності Лікарняної каси.

Лікарняна каса має право здійснювати діяльність та укладати будь-які угоди, що не суперечать її статутним цілям та законодавству України відносно майна та коштів, які знаходяться у її власності.

Стаття 21.Джерела формування майна та коштів Лікарняної каси

1.    Майно Лікарняної каси формується за рахунок:

внесків засновників (засновника);

вступних, членських та інших внесків членів лікарняної каси;

грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних в грошовій та натуральній формі;

інших надходжень та джерел, не заборонених законодавством.

2. Майно та кошти лікарняної каси є її власністю. Лікарняна каса володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту та Положень.

Джерелом формування майна та коштів Лікарняної каси не можуть бути кредити. Майно та кошти Лікарняної каси не можуть бути предметом застави.

3. Лікарняні каси, що існують лише на членські внески і добродійні пожертвування, звільняються від сплати податків та інших платежів до бюджету і спеціальних фондів.

Стаття 22.Капітал, резерви та інші фонди Лікарняної каси

1. Капітал Лікарняної каси складається з загального, резервного та додаткового капіталів.

2. Загальний капітал Лікарняної каси формується за рахунок вступних та додаткових  членських  внесків членів Лікарняної каси.

3. Резервний капітал, призначений для відшкодування можливих збитків Лікарняної каси, які не можуть бути покритими за рахунок надходжень поточного року, забезпечення платоспроможності Лікарняної каси та захисту внесків її членів.

Резервний капітал  Лікарняної каси формується за рахунок частини вступних внесків членів Лікарняної каси до моменту досягнення ним не менш як 15 відсотків від суми активів, зважених на ризик Лікарняної каси. Статутом лікарняної каси можуть бути передбачені й інші джерела формування резервного капіталу.

При  ліквідації Лікарняної каси залишок коштів резервного капіталу зараховується до Державного бюджету України.

4. Додатковий капітал Лікарняної каси формується за рахунок цільових внесків членів Лікарняної каси, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, безоплатно отриманого майна і необоротних засобів.

5. Рішення про використання капіталу на покриття збитків Лікарняної каси приймається спостережної радою Лікарняної каси в порядку, визначеному  законодавством та рішенням загальних зборів лікарняної  каси.

6. Лікарняна каса створює інші резерви та фонди відповідно до норм діючого законодавства, статуту та  рішень загальних зборів лікарняної каси.

Стаття 23. Діяльність Лікарняної каси

1. З метою здійснення діяльності Лікарняні каси мають право:

самостійно вирішувати питання про надання цільової медичної допомоги у сфері охорони здоров’я, використовувати пожертвування, що подаються благодійниками на реалізацію завдань Лікарняної каси;

утворювати відповідно до законодавства України свої відділення, філії, представництва;

об’єднуватись у спілки, асоціації та інші об’єднання, що створюються на добровільній основі  і сприяють виконанню статутних завдань;

обмінюватися інформацією та спеціалістами з відповідними організаціями в зарубіжних країн;

відкривати рахунки (у національній та іноземній валютах) в установах банків;

укладати договори з іншими підприємствами, установами та організаціями будь-яких організаційно-правових форм з метою забезпечення впровадження діяльності, передбаченої статутом та Положеннями Лікарняної каси, цим Законом, спрямованої на надання цільової медичної допомоги у сфері охорони здоров’я та соціального забезпечення відповідно до норм діючого законодавства України;

укладати договори з закладами охорони здоров’я, лікарнями та клініками а також у пріоритетному порядку з лікарями різної спеціалізації;

підписувати Протоколи намірів з управліннями (департаментами) органів охорони здоров’я  обласних державних адміністрацій;

засновувати засоби масової інформації, підприємства і організації, займатися видавничою діяльністю;

бути членом інших громадських формувань;

популяризувати своє ім’я (назву), символіку;

мати інші права згідно з законодавством України.

2. Лікарняна каса відповідно до свого статуту:

приймає вступні та членські та інші внески від членів лікарняної каси;

надає цільову медичну адресну (безповоротну) допомогу у сфері охорони здоров’я своїм членам у розмірі на умовах та у порядку, визначеному цим Законом, статутом Лікарняної каси, Положенням про надання цільової допомоги у сфері охорони здоров’я, та діючим законодавством України;

розробляє план заходів щодо реформування та підвищення рівня первинної медико-санітарної допомоги населенню відповідно до діючого законодавства України;

залучає на договірних засадах інші підприємства, установи та організації, які здійснюють свою діяльність у сфері охорони здоров’я, з метою забезпечення виконання мети, цілей і завдань Лікарняної каси, визначеної статутом Лікарняної каси, цим Законом та  діючим законодавством України;

залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Зобов’язання Лікарняної каси перед одним своїм членом не можуть бути більше 10 відсотків від загальних зобов’язань Лікарняної каси;

розміщує  тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами. Порядок відкриття та ведення банківських рахунків Лікарняних кас встановлюється Національним банком України;

провадить благодійну діяльність за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.

Провадження Лікарняною касою іншої діяльності, крім передбаченої цим Законом, не допускається.

Фінансова діяльність Лікарняної каси здійснюється  відповідно до вимог законодавства України. Фінансова діяльність, спрямована на статутну, не розглядається як підприємницька або інша прибуткова діяльність.

Надходження Лікарняної каси від фінансової діяльності спрямовуються виключно на статутну діяльність і забезпечення її діяльності у розмірах та у порядку, передбачених цим Законом.

Послуги членам органів управління та працівникам Лікарняної каси  надаються на умовах, що не можуть відрізнятися від звичайних, та з дотриманням вимог щодо уникнення конфлікту інтересів.

3. Лікарняна каса має право самостійно встановлювати:

види цільової допомоги у сфері охорони здоров’я, що надаються Лікарняною касою, умови та порядок надання такої допомоги;

розмір цільової допомоги у сфері охорони здоров’я, що надаються Лікарняною касою;

розмір витрат на утримання Лікарняної каси, який не може перевищувати 20 відсотків кошторису Лікарняної каси в поточному році.

3. Невикористані кошти, які були внесені протягом звітного періоду одного року фінансового року залишаються у розпорядженні Лікарняної каси, при цьому в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів.

4. Збитки Лікарняної каси покриваються у порядку, що визначається загальними зборами (з’їзду, конференції) Лікарняної каси відповідно до цього Закону та діючим законодавством України.

5. Лікарняна каса та її посадові особи зобов’язані зберігати таємницю щодо рахунків, внесків та інших фінансових операцій, здійснених членами лікарняної каси, щодо суб’єктів наданої цільової допомоги у сфері охорони здоров’я.

Довідки видаються особисто членам Лікарняної каси (їх представникам) лише щодо їх внесків та наданої цільової допомоги за відповідною заявою, а також судам, органам прокуратури, служби безпеки, органам внутрішніх справ, іншим правоохоронним органам та податковим органам у випадках та в порядку, передбачених законодавством України.

У разі смерті члена Лікарняної каси, довідки про його внески та рахунки видаються спадкоємцям, нотаріусам та консульським установам іноземних держав, у провадженні яких знаходяться справи про спадщину.

Стаття 24.Облік і звітність Лікарняної каси

1. Лікарняна каса зобов’язана вести оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї діяльності відповідно до законодавства України, а також статистичну звітність та подавати її в установлених порядку та обсязі органам статистики, податковим органам та іншим органам державної влади відповідно до вимог діючого законодавства України.

Обсяг і форми статистичної звітності Лікарняних кас встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Лікарняна каса подає  в державні органи  фінансову звітність та інші звітні дані в обсягах, формах та у строки, встановлені законодавством України, а також надає на запити контролюючих державних органів необхідні пояснення щодо звітних даних.

Голова Виконавчої ради Лікарняної каси несе персональну відповідальність за достовірність та повноту фінансової звітності та інших звітних даних.

У разі необхідності, достовірність і повнота річної звітності Лікарняної каси може бути підтверджена незалежним аудитором  (аудиторською фірмою), визначеним загальними зборами (з’їздом, конференцією) Лікарняної каси, який складає аудиторський висновок.

2. Результати фінансової діяльності Лікарняної каси визначаються на підставі річної звітності, включаючи баланс та звіт про доходи і витрати. Звітність про фінансово-господарську діяльність за рік підлягає затвердженню загальними зборами (з’їздом, конференцією) Лікарняної каси.

Перевірка діяльності Лікарняної каси здійснюється відповідно до законодавства України та статуту Лікарняної каси.

Розділ VІ

АСОЦІАЦІЇ ЛІКАРНЯНИХ КАС

Стаття 25.Загальні засади створення асоціацій Лікарняних кас та їх діяльності

1. З метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги  та захисту спільних інтересів Лікарняні каси мають право на добровільних  засадах створювати асоціації Лікарняних кас. Місцеві  – у рамках однієї адміністративно-територіальної одиниці, визначеної ст. 133 Конституції України, якщо членами такого об’єднання є більш як третя частина кількості Лікарняних кас, які діють на території такої адміністративно-територіальної одиниці, але у кількості не менше трьох Лікарняних кас. Всеукраїнські асоціації – асоціації Лікарняних кас, діяльність яких поширюється на територію всієї України, за умови, що членами таких асоціацій є Лікарняні каси більш ніж з половини адміністративно-територіальних одиниць, визначених частиною другою статті 133 Конституції України.

Рішення про створення асоціації Лікарняних кас приймає установча конференція представників Лікарняних кас.

Повноваження представника Лікарняної каси, який бере участь  у конференції, підтверджуються рішенням відповідного органу управління Лікарняної каси.

2. Асоціація Лікарняних кас є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриваються  і використовуються згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп та бланки із своїм найменуванням, власну символіку.

Асоціація Лікарняних кас набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації.

Асоціація Лікарняних кас може бути засновником (співзасновником) суб’єктів підприємницької діяльності для виконання своїх статутних завдань відповідно до норм, визначеним діючим законодавством.

3. Асоціація Лікарняних кас утримується виключно за рахунок внесків лікарняних кас – своїх членів і не здійснює підприємницької діяльності. Асоціація має право розміщувати вільні кошти на депозитних рахунках у банківських установах та в  об’єднаній Лікарняній касі.

4. Асоціація Лікарняних кас діє на підставі статуту, який затверджується рішенням конференції представників Лікарняних кас.

Статут асоціації Лікарняних кас повинен містити:

найменування асоціації Лікарняних кас та її юридичну адресу;

мету утворення і завдання асоціації Лікарняних кас;

порядок утворення та діяльності органів управління асоціації Лікарняних кас, їх повноваження;

права та обов’язки  Лікарняних кас – учасників асоціації;

умови і порядок вступу до об’єднання та порядок виходу з нього;

порядок сплати Лікарняними касами вступних та інших внесків;

джерела формування та порядок використання майна асоціації ( у тому числі коштів), порядок утворення спільних фінансових фондів та використання їх коштів;

порядок звітності і здійснення контролю за діяльністю виконавчого та інших органів управління асоціації;

порядок внесення змін і доповнень до статуту;

порядок припинення діяльності асоціації та вирішення майнових питань у зв’язку з її ліквідацією (реорганізацією).

Статут асоціації Лікарняних кас може містити й інші положення щодо організаційних, господарських та інших питань діяльності асоціації.

5. Державна реєстрація асоціацій Лікарняних кас проводиться у порядку, передбаченому законом України «Про громадські об’єднання», з урахуванням особливостей, визначених цією частиною.

Для державної реєстрації асоціації Лікарняних кас подаються такі документи:

заява встановленого зразка про державну реєстрацію асоціації;

протокол установчої конференції представників Лікарняних кас;

статут асоціації Лікарняних кас;

документ про сплату реєстраційного збору.

Статут асоціації Лікарняних кас підписує керівник виконавчого органу асоціації, справжність підпису якого має бути нотаріально засвідчена.

6. Відносини між Лікарняними касами та їх об’єднаннями будуються на договірних засадах.

7. Відповідно до порядку, визначеному законодавством України, одній із всеукраїнських асоціацій Лікарняних кас може бути надано статус саморегулівної організації Лікарняних кас – членів асоціації.

Саморегулівна організація Лікарняних кас в межах та в порядку, визначених законодавством України, може:

розробляти разом із Лікарняними касами програми їх фінансового оздоровлення та контролювати виконання цих програм;

здійснювати методичне забезпечення діяльності Лікарняних кас;

здійснювати навчання та сертифікацію фахівців Лікарняних кас;

розробляти і впроваджувати правила поведінки Лікарняних кас на ринку надання послуг;

проводити збір, узагальнення та попередній аналіз фінансової звітності Лікарняних кас;

здійснювати інші функції відповідно до статуту саморегулівної організації.

Саморегулівна організація Лікарняних кас у межах функцій, здійснює регуляторну діяльність з урахуванням  вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Стаття 26. Об’єднана Лікарняна каса

1. Об’єднана Лікарняна каса – неприбуткова організація, заснована Лікарняними касами на кооперативних засадах з метою сприяння фінансової стабільності Лікарняних кас та об’єднання тимчасово вільних коштів своїх членів для їх взаємодопомоги.

Об’єднана Лікарняна каса створюється на базі членства асоціації Лікарняних кас, створеної відповідно до статті 25 цього Закону.

Мінімальна кількість учасників об’єднаної Лікарняної каси має бути не менше десяти Лікарняних кас.

Лікарняна каса може бути учасником лише однієї об’єднаної лікарняної каси.

2. Норми цього Закону поширюються на створення, державну реєстрацію та діяльність об’єднаної Лікарняної каси з урахуванням особливостей цієї статті та інших нормативно-правових актів.

3. Термін «Об’єднана лікарняна каса» може використовуватись лише у назвах організацій, створених відповідно до цієї статті.

Розділ VІІ

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ЛІКАРНЯНИХ КАС

Стаття 27.Органи, що здійснюють державне регулювання і нагляд за     діяльністю Лікарняних кас

Держава в особі її органів влади гарантує і забезпечує захист передбачених законодавством України прав та інтересів фізичних і юридичних осіб – учасників (суб’єктів) діяльності Лікарняних кас.

Контроль за джерелами та розмірами надходжень, оподаткуванням Лікарняних кас здійснюють відповідно фінансові органи та органи державної податкової служби.

Нагляд за виконанням та додержанням законності Лікарняними касами здійснюють органи прокуратури.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та заклади охорони здоров’я сприяють діяльності Лікарняних кас, створених відповідно до цього Закону.

Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність Лікарняних кас, як і втручання Лікарняних кас в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених цим Законом, забороняється.

Розділ VІІІ

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЛІКАРНЯНІ КАСИ

Стаття 28.Відповідальність за порушення законодавства про Лікарняні каси

Особи несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону відповідно до чинного законодавства.

Розділ ІХ

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2015 року.

2. Лікарняні каси, що створюються в період між днем набрання чинності цим Законом та днем створення реєстру Лікарняних кас, реєструються в порядку, передбаченому для державної реєстрації громадських організацій з обов’язковим погодженням статуту з відповідним підрозділом регіонального управління охорони здоров’я.

3. Статути та інші  внутрішні документи Лікарняних кас, які зареєстровані до дня створення реєстру Лікарняних кас, підлягають приведенню у відповідність з цим Законом, а самі Лікарняні каси підлягають перереєстрації протягом року з моменту створення реєстру Лікарняних кас. При цьому збір за державну реєстрацію Лікарняної каси не справляється.

У разі невиконання вимоги щодо перереєстрації Лікарняної  каси у визначений цим Законом строк вона підлягає ліквідації відповідно до цього Закону.

4. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом нормативно-правові акти України застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

Голова Верховної Ради України      О.В. Турчинов

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України «Про лікарняні каси»

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

В Україні система лікарняних кас розривається як додаткове джерело фінансування сфери охорони здоров’я за рахунок солідарно накопичених цільових персоналізованих внесків юридичних і фізичних осіб. Лікарняні каси стали одним із напрямів реформування системи охорони здоров’я, що виник як реакція населення на обмежені можливості державного фінансування щодо забезпечення якісної та доступної медичної допомоги. Сьогодні лікарняні каси здійснюють свою діяльність, як громадські об’єднання, що готові самостійно на засадах громадсько-солідарної участі забезпечувати доступною і якісною медичною допомогою своїх членів. Створення лікарняних кас у вигляді самостійних структур визначає можливості контролю за використанням коштів та якістю медичного обслуговування. У своїй діяльності лікарняні каси використовують страхові технології, що значно знижує фінансові затрати населення під час звернення за медичною допомогою.

Лікарняні каси стали ініціаторами створе­ння і реалізації в Україні Формулярної системи. Перший лікарський формуляр вийшов у 2000 році в Житомирській області за підтримки американського проекту «Раціональний фармацевтичний менеджмент». З ініціативи лікарняної каси відбулося його втілення в практичну площину. Лікарський формуляр став інформативним документом кожного лікаря Житомирщини.

На даний час в Житомирі надруковано 6 видань Фармацевтичного формуляру.

З 2003 року працює Благодійна організація «Лікарняна каса Полтавщини», яка використовує п’яте видання Фармацевтичного формуляру.

Лікарняні каси працюють в багатьох містах України – Вознесенськ, Ізмаїл, Чернігів, Суми, Полтава, Житомир та інші. Враховуючи таку велику практику роботи лікарняних кас в Україні виникла необхідність законодавчого регулювання діяльності лікарняних кас в Україні.

2. Цілі та завдання законопроекту

Цей Закон визначає організаційні, правові та економічні засади фінансово-правового регулювання діяльності Лікарняних кас забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток діяльності Лікарняних кас, гарантує державну підтримку та створює умови для діяльності Лікарняних кас відповідно до чинного законодавства України.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту

Проектом Закону визначені організаційні, правові та економічні засади позабюджетного фінансово-правового регулювання сфери охорони здоров’я, реалізації конституційного права на охорону здоров’я, створення та діяльності Лікарняних кас, їх об’єднань, права та обов’язки членів Лікарняних кас та їх об’єднань.

Закон спрямований на створення умов для активізації інвестиційної діяльності в сфері охорони здоров’я шляхом концентрації ресурсів в напрямку надання медичної допомоги відповідного регіону та гарантує державну підтримку і створює умови для діяльності Лікарняних кас відповідно до законодавства України.

4. Місце законопроекту в системі законодавства

Законодавчими актами, які регулюють правовідносини у сфері дії проекту закону є:

Конституція України;

Цивільний кодекс України;

Господарський кодекс України;

Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»;

Закон України «Про громадські об’єднання»;

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»

Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»

інші закони України.

Реалізація положень поданого законопроекту після його прийняття змін до інших законів України не потребує.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття та реалізація положень законопроекту не потребує витрат з державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших результатів прийняття проекту

Діяльність лікарняних кас в Україні буде впорядкованою відповідно до порядку визначеному Законом України.

Народний депутат України       А.В. Яценко

Матеріал з сайту

Read More

Раїса Богатирьова: Страхова медицина – це вже третій етап медичної реформи, яку ми тільки розпочали

Страхова медицина має впроваджуватися в Україні вже на третьому етапі реформування вітчизняної системи охорони здоров’я, але продумана і поступова підготовка до цього має відбуватися вже зараз. Про це Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова заявила під час прес-конференції для регіональних ЗМІ Криму, Херсонської, Одеської та Миколаївської областей.

“Передбачається введення закону про загальнообов’язкове державне медичне страхування як третій етап реформування галузі, яке зараз знаходиться на початковому етапі”, – сказала Міністр.

За словами Раїси Богатирьової, Міністерство охорони здоров’я опрацьовує новий проект відповідного закону. При цьому національна модель обов’язкового медичного страхування, яка буде покладена в його основу, має враховувати як сучасний стан соціально-економічного розвитку нашої країни, так і особливості вітчизняної системи охорони здоров’я.

“Навіть якщо закон прийняти сьогодні, то це не означатиме, що завтра він буде виконуватися. Адже перед тим потрібно провести величезну роботу для того, щоб створити всі необхідні передумови його функціонування”, – пояснила Міністр.

Введення загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, зауважила керівник МОЗ, передбачатиме запровадження окремого страхового внеску. Необхідно вирішити, якими коштами будуть покриватися витрати на медичне обслуговування. Така система може передбачати запровадження страхових внесків роботодавців (у вигляді нарахувань на фонд оплати праці найманих працівників), залучення коштів державного та місцевих бюджетів на сплату страхових внесків за відповідні категорії застрахованих, використання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, залучення коштів самозайнятого населення.

Передбачається, що страхові внески за вразливі категорії населення – пенсіонерів, дітей, багатодітних матерів, інвалідів – при запровадженні системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування буде сплачувати держава. “Така норма передбачена у нашому законопроекті”, – наголосила Раїса Богатирьова.

Створення системи обов’язкового медичного страхування має відбуватись, перш за все, з урахуванням економічних можливостей держави, оскільки однією з головних умов вдалого переходу до медичного страхування є забезпечення балансу між коштами, які надходять до системи, та обсягами медичної допомоги, яка має надаватись застрахованим.

Раїса Богатирьова пояснила також, що на підготовчому етапі має бути проведена інвентаризація можливостей та ресурсів медичних закладів, створено загальний реєстр хворих, проведено навчання страхувальників і медиків економічним методам управління, забезпечена адаптації галузі до роботи у нових умовах.

“Ми повинні чітко розуміти, що повністю перейти за загальнодержавне загальнообов’язкове медичне страхування за короткий термін неможливо”, – наголосила Міністр.

ДОВІДКОВО:
Відповідно до Програми економічних реформ на 2010-2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, підготовка до запровадження обов’язкового соціального медичного страхування передбачена на третьому етапі реформи – до кінця 2014 року.
На сьогодні в рамках реалізації пілотних проектів з реформування системи охорони здоров’я, у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві передбачено відпрацювання підходів до основних напрямків структурної реорганізації мережі закладів охорони здоров’я відповідно до рівнів надання медичної допомоги і потреб населення, нових фінансових механізмів, що сприятиме підвищенню доступності якісної медичної допомоги населенню та створить передумови для запровадження обов’язкового медичного страхування.
Read More

<!–:uk–>Уряд продовжує наводити порядок на фармацевтичному ринку<!–:–>

На одному з найближчих засідань Уряд заслухає інформацію Міністерства охорони здоров’я з приводу імпорту лікарських засобів, практично невідомих  на європейському ринку, а також реєстрації біологічно активних добавок як лікарських засобів. Про це повідомив Прем’єр-міністр України Микола Азаров під час засідання Кабінету Міністрів 6 березня.

Глава Уряду повідомив, що за його дорученням зроблено аналіз продажів за найменуваннями ліків, і виявляється, що з десяти препаратів, які найбільше купують в Україні, тільки один ADOBE ACROBAT WINDOWS 7 продається у Європейському Союзі. «Виникає питання: чим же лікують українських пацієнтів? Чим вони відрізняються від людей з таким же діагнозом в Європейському Союзі? Виходить, наші люди витрачають біля 2 мільярдів гривень на ліки з непідтвердженою ефективністю?», – зазначив він.

«На підставі чого лікарі рекомендують препарати, практично невідомі на європейському ринку? А імпортери завозять в Україну лікарські засоби, яких уникає медицина в інших країнах? Я питаю у Міністерства охорони здоров’я: які проводилися клінічні випробування цих найбільш популярних в Україні препаратів? Якими інструкціями керуються лікарі, коли призначають такі препарати?

Як стає можливим, що біологічно активні добавки реєструються як лікарські засоби, лише щоб зменшити обов’язкові платежі до бюджету?

На одному з найближчих засідань Уряду ми заслухаємо інформацію Міністерства охорони здоров’я з цього приводу», – сказав Микола Азаров.

Микола Азаров також зазначив, що з 13 тисяч найменувань лікарських засобів, зареєстрованих в Україні, 8 тисяч – імпортні.

За його словами, українські ліки уже другий рік виробляються відповідно до міжнародних стандартів, в умовах належної практики виробництва (GMP), на сучасному обладнанні: «Їх якість та ефективність контролюються від виробництва до аптечної полиці. А ось про імпортні ліки далеко не завжди відомо: як вони вироблялись, як транспортувались, і взагалі – це ліки чи, як жартують наші лікарі, «жива водичка».

«Наші громадяни надто багато витрачають на ліки відносно своїх доходів, і тому ми не дозволимо, щоб людей обманювали або завищували ціни», – наголосив Микола Азаров.

При цьому він повідомив про зустріч з керівниками компаній-найбільших імпортерів лікарських засобів в Україну, які забезпечують 90% поставок 5 березня. «Я спеціально провів таку пряму розмову, щоб імпортери зрозуміли, що наведення порядку буде прогнозованим для учасників ринку, але невідворотнім. А з іншого боку, щоб від фахівців почути: що Уряд повинен іще зробити для вдосконалення і розвитку вітчизняного фармацевтичного ринку», – зазначив Прем’єр-міністр.

«Я сказав, що моя позиція дуже проста: ми разом повинні встановити цивілізований порядок продажу ліків. А в чому він полягає? У тому, щоб в Україні продавалися лікарські засоби тільки, підкреслюю, підтвердженої ефективності. За справедливою ціною, яку можна порівняти з цінами у сусідніх країнах. Щоб не було зайвих посередників. Щоб свідомістю пацієнта не маніпулювали за допомогою недобросовісної реклами.

Насправді дистриб’ютори згодні з цим і стратегічно зацікавлені, щоб в країні був цивілізований ринок лікарських препаратів. Тобто, щоб люди витрачали гроші на те, що дійсно лікує», – додав Микола Азаров.

Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату КМУ

http://www.kmu.gov.ua/

Read More

??? ?????????? ????????

??????????? ???????????? ? ??’??????? ???????? ??? ??????????? ?? ??????? ????? ???????? ??????????, ???????????, ???????, ???????, ???????????-??????????, ?????????? ?? ????? ???????? ?????????.?????? ?? ??????? ??????? ???? ??’??????? ????????? ???????????? ??????????? ??????????? ?????? ???? ????????? ??????? ?? ????? ?????, ????? ??? ????????????, ??? ??????? 18 ?????, ? ???? ?????????? ?? ??????? ??????????? ? 15 ?????.

Read More

??? ?????????????? ?? ?????????? ???????????

p>

??? ????? ???????? ???????? ?????? ??????????????, ?????????? ??????? ??????????? ???????? ? ???????????, ??????????? ?? ???????? ??????????? ??????????, ??????????? ????????? ? ?????????, ???????? ???????? ????????? ?? ?????????, ??????? ????? ??? ?????????? ??????????? ??????????? ?????????? ?? ????????????? ???????.

Read More
Login