‘Новини’

Лікарняна каса повністю забезпечує хворих, котрі перебувають в ЛК, медикаментами, виробами медичного призначення тощо згідно з уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими МОЗ України, локальними клінічними протоколами, затвердженими наказами УОЗ Житомирської ОДА, та лікарським формуляром

http://likkasa.com.ua/?p=9528

IMG_8265Олег Васильович Казюк – головний лікар комунальної установи «Олевська центральна лікарня» міської ради об’єднаної територіальної громади:

– Медикаментозне забезпечення населення району на загальнодержавному рівні, звісно, бажало б бути кращим. Причина загальновідома – недостатнє фінансування галузі. Я думаю, що така ситуація в усіх медичних закладах не лише області, а й України. За таких умов, коли лікувати хворих – скажу щиро – непросто, допомагає благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області». Скажу так, що коли б усі 100% мешканців району вступили до Лікарняної каси, то й нам працювалося б набагато легше та спокійніше – хоча лікування навіть нескладних, здавалося б, захворювань зараз дороговартісне, проте ми не турбувалися б про його медикаментозне забезпечення. Тому така важлива роль ЛК – вона повністю забезпечує хворих, котрі перебувають в ЛК, медикаментами, виробами медичного призначення тощо згідно з уніфікованими клінічними протоколами, затвердженими МОЗ України, локальними клінічними протоколами, затвердженими наказами УОЗ Житомирської ОДА, та лікарським формуляром. Це дозволяє хворим чи при плановому, чи при ургентному лікуванні не тратити кошти на лікарські засоби й легше пережити ще й матеріально важкий період під час захворювання. Тому мешканці району повинні зрозуміти, що перебування в Лікарняній касі їм необхідне.

Крім того, хотів би відзначити, що Лікарняна каса організовує нас, лікарів, до призначення пацієнтам медикаментів за протоколами лікування. Адже які препарати ними передбачені, саме тими й забезпечує ЛК. Тобто лікарям не треба нічого, як мовиться, міркувати й вигадувати – просто дотримуйся протоколів лікування. Чи перебуває хворий в ЛК, чи ні – всі пацієнти повинні отримувати лікування однакове – згідно з протоколами. Тож Лікарняна каса допомагає лікарям вдосконалювати свою професійну майстерність.

Зауважу, що за тими напрямками діяльності системи охорони здоров’я, які з її реформуванням будуть лише впроваджуватись, Лікарняна каса працює вже понад 17 років. Завдяки цьому нам буде легше в подальшому перейти до страхової медицини – нарешті на державному законодавчому рівні прийдуть до того, що потрібно рахувати кошти, терміни лікування хворих, враховувати доцільність використання препаратів, які, можливо, не мають очікуваної ефективності лікування, проте використовувались через відсутність контролю за дотриманням протоколів лікування. Тобто заходи з дотримання протоколів лікування, які проводить ЛК, готують лікарів до роботи в умовах реформи охорони здоров’я. Лікарняна каса є помічником для нас у підготовці до сприйняття тієї реформи, яка буде запропонована в подальшому.

Крім того, ЛК має програмне забезпечення, яке дозволяє аналізувати, які саме та скільки медикаментів необхідно, проаналізувати, де їх можна взяти – з центрального складу чи складу лікарні, перевести ліки з одного відділення, де вони не використовуються, в інше, можемо бачити терміни придатності ліків тощо. Для організації самого медичного процесу це просто чудово.

Зрештою, взаємодія з ЛК допоможе нам швидше й легше впровадити в подальшому медичну реформу на вторинному рівні надання медичної допомоги, до якого відноситься наша лікарня.

Тому, як керівник закладу, запевнюю, що ми зацікавлені в подальшій тісній активній співпраці з ЛК.

Read More

Якісна медична допомога населенню

– це тема, про яку нині точиться багато розмов, дискусій, а то й суперечок на всіх рівнях.

У народі говорять: «Сам собі не допоможеш – навряд, чи хтось підсобить!» Але – в той же час: «Один у полі не воїн». Напевно, тому в українській побутовій традиції з сивої давнини застосовувалась практика толоки.

Своєрідною «толокою» в питанні лікування для багатьох житомирян і жителів області є благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області».

Про це – в передачі журналіста Житомирського обласного радіо Олени Корж «Здоров’я»

http://likkasa.com.ua/?p=9224

Read More

«Єдина країна. Гаряча лінія»

http://likkasa.com.ua/?p=9233

Благодійна організація «Лікарняна каса Житомирської області» підтримує ухвалений Верховною Радою урядовий законопроект щодо медичної реформи, яка стартує вже з наступного року. З метою зменшення особистих фінансових витрат громадян Лікарняна каса продовжуватиме активно працювати паралельно з упроваджуваною реформою.
Ці та інші питання обговорювались у програмі Житомирського обласного телебачення «Єдина країна. Гаряча лінія» від 30 жовтня 2017 року. Ведуча – Вікторія Лук”яненко.

https://t.co/8Wj8CVdZ5g

Read More

Асоціація працівників лікарняних кас України підтримує ухвалений Верховною Радою урядовий законопроект щодо медичної реформи, яка стартує вже з наступного року

Адже наразі в Україні кошти, які збираються через загальні податки та акумулюються в державному бюджеті, витрачаються не на фінансування медичних послуг та лікарських засобів конкретним особам у разі їх хвороби, а на підтримку існування наявної мережі закладів охорони здоров’я незалежно від кількості та якості фактично наданих ними пацієнтам послуг. Таке використання коштів є вкрай неефективним і багато громадян не можуть розраховувати на вчасне та якісне безоплатне лікування в державних та комунальних закладах охорони здоров’я. Як наслідок – населення платить за охорону здоров’я тричі: спочатку у вигляді регулярних податків, а потім – із кишені для купівлі лікарських засобів, оплати процедур та неофіційного гонорару лікарю.

Реформа ж передбачає запровадження нової системи фінансування сфери охорони здоров’я – перехід від фінансування медзакладів згідно з кошторисом до оплати державою фактично наданої медичної допомоги конкретній людині. «Гроші йтимуть за пацієнтом»: людина звертається в медичний заклад, до конкретного лікаря за допомогою – держава згідно з програмою медичних гарантій Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» перераховує кошти в медзаклад, у якому працює лікар, або безпосередньо лікарю, якщо він має власну практику.

Лікування за рахунок держави буде здійснюватись за програмою медичних гарантій, яка має затверджуватись Верховною Радою щорічно. Програмою медичних гарантій визначається перелік та обсяг медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів державного бюджету України. Тобто БУДУТЬ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИСЬ ТІЛЬКИ ТІ ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКІ ВХОДЯТЬ ДО ПЕРЕДБАЧЕНОГО ПРОГРАМОЮ ПЕРЕЛІКУ. Ті ж медичні послуги та лікарські засоби, які не включені до Програми та не підлягають оплаті з державного бюджету України, можуть покриватись – згідно з Законом – за рахунок коштів держбюджету України, передбачених на реалізацію відповідних державних програм та заходів, місцевих бюджетів, медичного страхування, юридичних і фізичних осіб ТА З ІНШИХ ДЖЕРЕЛ, не заборонених законодавством.

Тобто держава не зможе повністю, на 100%, вирішити усі питання з забезпеченням пацієнтів якісною медичною допомогою. Тому з метою зменшення особистих фінансових витрат громадян Лікарняні каси продовжуватимуть активно працювати паралельно з упроваджуваною реформою. На первинній ланці й надалі забезпечуватиметься лікування за амбулаторними рецептами, на вторинному та третинному рівнях частина допомоги (її розмір іще не визначено) буде покриватися за рахунок коштів держбюджету України, а решту забезпечать ЛК.

Крім цього, за рахунок того, що частину забезпечення візьме на себе за Програмою медичних гарантій держбюджет України, Лікарняні каси зможуть значно розширити свої програми.

На даний час діяльність ЛК сприяють підготовці закладів охорони здоров’я до впровадження медичної реформи. Так, відпрацьована система договірних взаємовідносин із лікувальними закладами, підприємствами, банківськими установами. Також активно пропагується необхідність стандартизації медичних послуг – дотримання лікарями лікарського формуляру та протоколів лікування, затверджених МОЗ України, які базуються на доказовій медицині. Тобто всі ті елементи (розрахунок медичної послуги, чітко визначений пакет гарантованих медичних послуг, єдиний медичний простір тощо), про які сьогодні говорять, як про майбутнє реформи, вже давно використовуються в діяльності Лікарняних кас.

У Верховній Раді наразі перебуває на розгляді законопроект про лікарняні каси і це свідчить про те, що держава зацікавлена у доцільності таких організацій.

Read More

Уляна Супрун: «Дивно, що досі брешуть про безкоштовну медицину. Її вже давно немає»

На початку вересня парламент із суперечками і застереженнями, але все ж дав старт медичній реформі в Україні. В рамках цієї ініціативи безкоштовною залишиться невідкладна і паліативна допомога, а також нова система сімейних та дитячих лікарів. Platfor.ma поговорила про майбутнє української медицини з виконувачкою обов’язків міністра охорони здоров’я Уляною Супрун, а також про те, навіщо це все їй потрібно.

– Кілька років тому я вже брав у вас інтерв’ю. Тоді ви працювали в «Захисті патріотів» і казали, що в державній медицині все не дуже добре – а потім потрапили туди самі. Наскільки співпали ваші очікування і реальність?

– Тоді я казала, що в державній медицині дійсно багато проблем – це просто залишки «совєтської» системи, яка не змінилась з тих часів. Найважливіше те, що система існує заради системи і не ставить пацієнта в центр уваги. Ми фінансуємо інфраструктуру і працівників, а не, власне, лікування людей. В більшості цивілізованих країн вже багато років все відбувається інакше. Нам теж треба фінансувати не будинки, а послуги. Філософія в тому, щоб гроші йшли за пацієнтом, і все оплачувалось там, де він хоче звернутися. Він має сам вибирати лікарню, де йому нададуть дійсно якісні послуги – і тоді там будуть заробляти більше, й в результаті розвиватися.

В Україні все це існує, але неофіційно. Пацієнти йдуть туди, де їм порадили – і все платять зі своєї кишені. При цьому безліч людей потрапляють у справжню фінансову катастрофу, бо мають таємно і дуже багато платити за своє лікування.

У держави є кошти – ми багато виділяємо на здоров’я. Недостатньо, але досить багато. Однак все це неефективно використовується.

– В бюджеті фігурує сума в 80 млрд грн.
– Так, але не всі з них йдуть в наше міністерство.  Для відомств, які підпорядковані МОЗ — 68,9 млрд грн.  Решта коштів іде в Національну академію медичних наук, в інші установи, які теж мають власні системи охорони здоров’я.

На пацієнтів міністерство отримує дещо менше 3% ВВП. У Всесвітній організації охорони здоров’я (ВООЗ) вважають, що насправді український об’єм ринку охорони здоров’я – десь 7%, але більшість цих коштів йдуть неофіційно напряму від пацієнтів і порахувати цей чорний ринок дуже важко.

Отже, головна проблема – що вся система орієнтована не на здоров’я пацієнтів, а на підтримку самої себе. Друга – що ми виділяємо кошти на лікування тоді, коли люди вже захворіли. У нас немає програми превентивної медицини, дуже мало зусиль у виявленні хвороби на ранній стадії.

Все це і дає різницю між нами і західною медициною, де люди живуть на десять років довше.

Ще одна проблема – це наші протоколи лікування. В Україні вони якісь свої окремі унікальні. Хоча ми ж розуміємо, що як human being, як homo sapiens маємо ту саму біологію, що і люди в Європі. У всьому світі існують практично єдині протоколи лікування щодо лікування, наприклад, цукрового діабету. Однак в Україні ми творимо якісь свої унікальні. Тож зараз ми заохочуємо лікарів використовувати найкращі і найбільш сучасні протоколи, про які вже доведено, що вони працюють. Багато людей думають, що міжнародні протоколи – це щось про дуже дорогі ліки та технології, але ж це не так. Це просто алгоритм дій, за яким лікар має діяти, коли до нього приходить пацієнт.

Всі ці ідеї ми поступово впроваджуємо – через накази і постанови міністерства, через законопроекти щодо зміни фінансування. Крок за кроком ми наближаємось до європейської системи охорони здоров’я – не якоїсь певної країни, а взагалі стандартів, на яких вона базована. Вітчизняні й іноземні експерти з ВООЗ, ООН та інших організацій півроку працювали, щоб вибрати для України модель страхування здоров’я. Це суто українська розробка – немає того, щоб ми просто все скопіювали. Частину взяли від Британії, частину від Польщі, Литви, Естонії – і з’явилась виключно оригінальна система страхування на основі бюджетних коштів. Ми беремо кошти, які вже виділені державою на охорону здоров’я і просто починаємо ефективно їх використовувати.

Сімейний лікар чи педіатр буде отримувати кошти за кожного пацієнта і вести його цілий рік. А екстрена медична допомога має бути безоплатною – як зараз є в теорії, але насправді ні. Швидка має приїхати, завезти до лікарні, надати допомогу. Якщо після цього можна відпускати пацієнта додому – добре, якщо потрібне ще лікування, то пацієнт переходить на вторинну ланку, де вже послуги частково оплачуються.

Коли гроші йдуть за пацієнтом – це супер децентралізація. Тоді кошти не будуть даватись на район чи місто, де вони нібито мають оплачувати послуги для своїх мешканців, які при цьому можуть жити, наприклад, в Києві. В цьому випадку оплачується будинок, комуналка, зарплати – але ніякі послуги безкоштовно насправді не надають, бо пацієнти за все таємно платять.

Тобто зараз люди платять двічі: спочатку податки на медичну галузь, а потім знову в лікарнях.

Ми будемо призначати єдині тарифи по всій країні за всі послуги. Ті лікарні, де буде більше задоволених пацієнтів, стануть отримувати більше грошей. А для всіх інших буде стимул розвиватися і ставати краще, аби теж отримувати фінансування.

Фотографія: Сергiй Моргунов

– Уявляю, як вам набридло це розповідати. А як щодо більш побутових речей, які вас дивують у вітчизняній медицині?

– Це відбувається кожного дня. Кожного дня я отримую інформацію, яка мене дивує – як так може бути? Наприклад, коли я дізналась, що немає мінімального балу, щоб подаватись в медуніверситет. Це дуже відрізняється від того, до чого я звикла, бо в США була потужна конкуренція між усіма нами. Коли я прийшла в університет, то зрозуміла – я серед найкращих. І завдяки конкуренції ми ще більше розвивалися. Pass або fail. Лікарі – це спецпризначенці медицини.

– Коли ви розповідаєте всі ці ідеї, то все виглядає логічно. Безкоштовна медицина не зникає, але стає більш цивілізованою. Однак при цьому вас дуже сильно критикують. Якийсь час тому я написав невеличку новину про інноваційну ідею: створювати одноразові дрони, які будуть доставляти ліки. Ви запостили це на свою сторінку в Фейсбук – і в коментарях було просто пекло.

– Хоча це така cute story.

– Так, але навіть це викликало шквал критики і врешті пост видалили.

– Мене часто питають про це – чому інші проти того, що я роблю. Але я не можу сказати, чому вони проти. Я можу лише сказати, що вони пишуть і як виступають. Якби були конструктивні причини, то ми би сіли з ними все обговорювати.

Ми проїхали всю Україну і мали бесіди з лікарями, пацієнтами, адміністраторами, активістами – загалом ми зустрілись з більш ніж з 10 тис. людьми. І це не враховуючи якихось неформальних зустрічей. Коли ми чули якісь конструктивні ідеї, то, звичайно ж, їх враховували. Наприклад, спочатку ми планували первинну ланку тільки з сімейними лікарями. Однак потім ми почули від батьків та медиків, що бракує педіатрів – і повернули їх на первинну ланку.

Але ж коли приходять і кажуть: ви творите геноцид української нації, то тут просто немає з чим працювати. До конструктивної критики ми відкриті.

Були, скажімо, пропозиції створювати приватну медичну страховку. Але ми поговорили з західними експертами, які працювали з країнами, що теж були в СРСР, з фінансистами, з іншими спеціалістами – всі кажуть, що не можемо це зробити, бо немає таких страхових і немає кому платити за страховки. 20 млн людей працюють, але стільки ж – ні, хто буде давати кошти за них?

Загалом дуже важливо переорієнтувати нашу медицину на раннє виявлення, на превентивні ланки. В кожній країні світу, де таким почали займатись, це не тільки знизило смертність, а й покращило якість життя. Завдяки цьому люди довше і краще працюють, вони більш щасливі – це краще і для людей, і для держави.

Фотографія: Сергiй Моргунов

– Реформа досі не затверджена Верховною Радою. При цьому парламентський комітет викреслив частину важливих норм, про які ви щойно говорили – наприклад, про співоплату медичних послуг державою та пацієнтом. Ви будете боротися за їх повернення?

– Вони не змінили саму філософію системи. Гроші підуть за пацієнтом. До того ж там залишилось створення Національної служби здоров’я. Погані зміни – це те, що значно розширили пакет гарантованих державою послуг і відкинули співоплату. Ми хотіли, щоб сімейні лікарі та педіатри, паліативна медицина, а також невідкладна допомога були безкоштовними, а за решту можливо була би співоплата, оскільки держава не в змозі покрити всі витрати. За результатами досліджень близько 70% респондентів сказали, що вони би погодились платити 30% вартості послуги, якщо все це прозоро і зрозуміло. Бо зараз вони сплачують 100% за якимось незрозумілими тарифами, які виставляють самі лікарні.

Дивно, що досі продовжується ця брехня про безкоштовну медицину в Україні. Її вже давно немає. Звісно, ми на кожній робочій групі наполягали, щоб в законопроекті все лишилось, однак депутати вирішили інакше.

– Ви можете боротись за повернення цих норм за допомогою депутатів, які підтримують вас. Плануєте це робити?

– Побачимо, як взагалі буде проходити голосування за медреформу.

– За новою системою гроші будуть йти напряму до медиків на місцях. Однак це ті самі люди, які звикли жити в корупційних схемах…

– Ми створюємо електронну систему, де всі мають зареєструватися. І коли вони підписують договір з пацієнтом, то ті теж потрапляють в систему. Алгоритм буде важко обдурити. Крім того, усюди буде дуже чітко виписано, що брати додаткові кошти за послуги заборонено. Якщо пацієнт надає в Національну службу здоров’я інформацію про те, що лікарі беруть або вимагають щось зверху, то медиків будуть штрафувати і розривати контракт. Все буде одразу видно: якщо лікарня робить якусь аномальну кількість, наприклад, операцій з апендициту, то ми йдемо туди з перевіркою і з усім розбираємось.

Зараз ніякої такої системи немає – держава просто віддає гроші регіонам, а вони роблять з ними що хочуть. Міністерство не може перевіряти, штрафувати, вимагати – нічого. Думаю, багато людей цього не розуміють і думають, що ми напряму впливаємо на лікування кожного пацієнта. Припустимо, людина захворіла, пішла до лікарні, але грошей немає і їй відмовлять. Тоді вона пише лист на народного депутата, який робить до нас звернення. Після цього ми можемо хіба що відповісти їм, що відправимо листа в ту обласну чи міську раду, до якої належить ця лікарня – і просимо їх зробити те, що вони взагалі-то мусять: надати безкоштовне лікування.

Ми прослідкували близько 200 таких випадків і потім зателефонували пацієнтам, щоб спитати, чи отримали вони після цього лікування. Так от – менш ніж в 5%. У нас немає повноважень, тож немає і ефекту. Наші лікарні – це Охматдит, Інститут раку, Інститут серця, на них ми можемо впливати і завжди це робимо.

Фотографія: Сергiй Моргунов

– А психіатричні – це ваші? Я нещодавно говорив з головою Amnesty International Оксаною Покальчук, вона казала, що про ці заклади правозахисники не знають взагалі нічого.

– Це такі самі лікарні, як і всі інші. Міністерство має єдиний такий заклад – пенітенціарний. Коли ми туди поїхали, то побачили, в яких умовах живуть пацієнти – навіть не лікуються, бо їм ніяк не допомагають, – закривають їх, іноді випускаючи гуляти по маленькому подвір’ю; немає ніякої реабілітації. Якщо ви бачили фільм «One Flew Over the Cuckoo’s Nest», то все там точно так. Ми написали концепцію, як будемо міняти систему психічного здоров’я, зібрали велику робочу групу спеціалістів з досвідом, які разом попрацювали, взяли поради українських та міжнародних організацій, презентували це у професійному колі, знову зібралися – і створили концепцію до 2030 року. Наступний крок – розписати план дій, як її втілювати.

– От скоро реформа, сімейні лікарі, первинні ланки. Що мені, простій людині, взагалі з цим робити?

– Треба знайти сімейного лікаря собі і дітям – до нього ви будете звертатися, якщо захворієте. Це вам нічого буде коштувати. Вам зроблять перше обстеження, а далі раз на рік ви можете ходити для перевірки. Ви обираєте будь-якого медика, що має контракт з Національною службою здоров’я – він може бути і приватним, і комунальним, окремим лікарем чи у складі амбулаторії, лікарні. Вони вже існують, наразі їх десь 4000. Надалі якщо ви захворієте, то будете знати, до кого звертатись.

– І в нього буде вся моя історія?

– Так, з часом це все буде електронне, але спочатку робимо все простіше. В майбутньому у вас буде доступ онлайн до історії хвороби, рецептів і тому подібного. Коли ви потрапляєте в лікарню, то надаєте іншим лікарям все це. У держави цих даних не буде, тільки якісь суто статистичні речі, щоб ми могли планувати бюджетування, закупівлі і підготовку нових лікарів.

– Одна з ключових особливостей нової системи – це конкуренція, бо пацієнти підуть до найкращих. Але що буде в селах, де іноді один лікар на сто кілометрів? Там немає конкуренції.

– Коли ми починали цю програму, то запитали у молодих лікарів в інтернатурі – що потрібно, щоб ви поїхали працювати в села? Вони відповіли, що хочуть житло, нормальні умови роботи, зарплатню хоча би 10 тис. грн і бажано якусь санітарну машину для пересування. Коли ми все це оголосили, то кілька сіл вже почали шукати собі лікарів на ці умови, запрошуючи нових медиків. Саме місцева влада має гарантувати своїм мешканцям те, що умови надання допомоги будуть правильними.

– Ви розповідаєте про великі об’єми своєї роботи, які потім парламент частково просто відкидає. При цьому ви мільйонер – і не гривневий, а доларовий. Спершу ви приїхали в Україну, аби просувати книжки, тобто займатись культурою. І ось ви тут, в міністерстві, а на вас всі кричать. Чому ви досі цим займаєтесь?

– Бо це ж правильно – змінити систему охорони здоров’я. Та сама причина, чому ми стояли на Майдані – у нас є свої цінності і ми вважаємо, що життя і здоров’я людини – це важливо. А влада не існує задля влади, лише щоб допомагати людям. Медицина стосується кожного із нас. І якщо ми зможемо змінити цю «совєтську» систему з її міфічною допомогою, то це буде важити дуже багато.

Read More

Зламати хребет медичної мафії – врятувати життя та здоров’я мільйонам громадян: 49% українців відмовляються від лікування через брак коштів – дослідження

Українці роками чекають на медреформу. Ілюстрація:Радіо СвободаПри всіх недоліках медичної реформі, за визначенням експертів, це великий скачок у розвитку вітчизняної охорони здоров’я і реальній допомозі хворим. Українці роками чекають на медреформу.

“В той час як народні обранці влаштовують у Верховній Раді штовханину, бійки, кидають димові шашки та закривають засідання парламенту, українці змушені витрачати останні заощадження, щоби отримати “безкоштовну” допомогу.

Про це пише на своїй сторінці у Facebook в.о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун, дописом якої поділилися в групі Патріоти України-єднаймося, передають Патріоти України, продовжуючи:

49% українців відмовляються від лікування через брак коштів за результатами дослідження “(Без)коштовна медицина”, проведеного БФ Пацієнти України (https://goo.gl/PG1qhR). А медична реформа, яка може виправити цю ситуацію, зависла у повітрі.

Законопроекти 6327 і 6604, що змінюють систему фінансування охорони здоров’я, допоможуть створити справедливу систему оплати медичних послуг, де кожен отримає допомогу.

Первинна, екстрена та паліативна допомога, пологи повністю покриватимуться державою. Спеціалізована та високоспеціалізована допомога покриватимуться в рамках програми медичних гарантій.

Ці та інші питання, на які спрямована медреформа, обговорюються стільки місяців. І це лише з приводу конкретних законопроектів, які повністю готові до голосування, мають підтримку фахової спільноти та громадян. Сама потреба медичної реформи в Україні озвучується роками.

І ось, коли ми за крок до того, щоб зрушити з місця застиглу в минулому медичну систему, пацієнтські законопроекти ніяк не дочекаються на розгляд народними обранцями.

Як казав доктор Мартін Лютер Кінг “почекайте” майже завжди означає “ніколи”. Дуже прошу народних депутатів не перетворювати безмірне очікування всіх українців на гідну медичну систему на “ніколи”. Давайте змінювати українську медицину і робити це зараз.”

Ілюстрація:Радіо Свобода

http://patrioty.org.ua

Read More

Медична реформа: як її бачать звичайні українці

Міністра немає. Грошей немає. Зрозуміло, що реформ немає теж, хоча й розмови точаться, і законопроекти подаються, і презентації проводяться, і навіть безкоштовні ліки декому видають. Здається, нескладно здогадатися, що йдеться про Міністерство охорони здоров’я, де за нетривалий час змінилося два міністри, а один виконуючий обов’язки швиденько поступився місцем іншому (точніше, іншій). Але кого на кого не міняли б, невдоволення станом медичної галузі тільки зростає. Причому, що дивовижно, невдоволені геть усі.

Ситуація вкрай неприємна не тільки для співробітників галузі, але й для будь-якого українця — сфера охорони здоров’я стосується кожного, причому безпосередньо й прямо.

Безумовно, ситуацію намагаються прокоментувати багато фахівців, але звичайну людину, яку часто називають дещо зневажливо «пересічний громадянин», не дуже цікавлять велемовні розмірковування, та зате дуже цікавить, що буде з українською медициною. Саме тому хочеться зробити кілька штрихів саме з погляду середньостатистичного пересічного громадянина.

Штрих перший. Медичне страхування, або ціна питання. Стаття 49 Конституції України гарантує право на охорону здоров’я, а також гарантує, що «у державних і комунальних установах охорони здоров’я медична допомога надається безкоштовно; існуюча мережа таких установ не може бути скорочена». Однак на практиці вже давно все має зовсім інший вигляд, і, схоже, про безкоштовну медицину слід забути. Передбачається, що медицина стане страховою, і ось тут починаються чудеса. Хто буде оплачувати страховку? Як це відбуватиметься? Які послуги зможе одержати застрахована особа? Із відповідями поки складно, а значить, і дуже тривожно. Однак уже на початку цього року в одному з інтернет-опитувань із приводу медичної страховки організатори намагалися з’ясувати, як люди поставляться до страхових внесків у розмірі приблизно 6,5 тисяч гривень. І навіть не запитуйте, на рік чи на місяць, бо ж при мінімальній пенсії чи при мінімальній зарплаті це не має жодного значення — як писав Іван Франко, «голого не обідреш». Так, у порядку розмірковування: якщо кожен мешканець  України внесе страховий платіж десять гривень на місяць, то отримана сума досягне майже півмільярда. Зауважте, майже 6 млрд на рік. Невже мало?

Штрих другий. Чи варта шкурка вичинки? Цілком зрозуміло, що людям дуже хочеться знати, куди можуть піти гроші. Ну, а як же! Адже реформа системи охорони здоров’я вже почалася! Поки, щоправда, нескладно відчути тільки скорочення кількості поліклінік, які масово перетворилися на так звані консультативно-діагностичні центри. Як тепер кажуть, пригорнути й заплакати. ЛОР-лікар приймає пару годин, ендокринолога днемі з вогнем не розшукаєш, уролог буде тільки в середу, а терапевтів швиденько перекваліфікували на сімейних лікарів і розмістили не в цьому самому центрі, а нібито ближче до народу. До речі, дуже зручно: спочатку треба проїхатися в реєстратуру, потім кудись на прийом, потім треба б у лабораторію або на кардіограму, але вони вже будуть працювати тільки завтра, потім треба почекати результатів, потім знову на прийом за призначеннями або за ще якимись направленнями… Здоров’ю дуже сприяє! І за таку форму медичного обслуговування треба платити?

Штрих третій. Дорогу здолає тільки той, хто не стоїть на місці. До речі, не слід забувати, що в будь-яку медичну установу треба якось потрапити в буквальному значенні цього слова. Але ж дуже багато медичних закладів розташовані так, що під’їхати до них впритул просто нереально, бо вони відділені від дороги чудовими алейками, газончиками, сходинками й іншою красою… І хто зможе пояснити, як через усю цю розкіш має пробиратися хворий на милицях або в інвалідному візку? А якщо раптом ніяких клумб поблизу немає, то вже сходи висотою з гарний поверх будуть майже неодмінно. Ну, і чудова звичка розташовувати кабінет, наприклад, травматолога, не нижче третього поверху, щоб громадяни на милицях або все в тих же візочках серйозніше замислювалися про своє ставлення до здоров’я. Чи ще до чогось? Так що дорогу до медичної установи дуже часто здолати не так уже й просто. Винятки, звичайно, бувають, але щастить далеко не всім і не завжди.

Штрих четвертий. А чи не хочете лягти у стаціонар? Питання про стаціонарне лікування не тішить взагалі нікого. Ну, немає в сучасних стаціонарах анічогісінько: ані достатньої кількості місць, які чомусь хочуть іще скоротити, ані ліків, ані обладнання (навіть штативи для крапельниць нерідко купують медсестри за власні злиденні зарплати). А як же безкоштовна медицина? А ось так: відділення одержує на місяць трохи фізрозчину, трохи шприців, деякі препарати вітчизняного виробництва для допомоги при невідкладних станах… Але ж для лікування часто потрібні препарати, вартість яких далеко виходить за межі не те що ста, але й пятиста гривень. І лікарських засобів цих у відділеннях просто немає. Але ж лікарі виявляють чудеса винахідливості, щоб хоч якось підтримати хворих, які часто просто не спроможні купити, наприклад, нейромідін, десять ампул якого може коштувати й понад півтисячі гривень. Непогано? Зате лікарі-травматологи й лікарі-невропатологи, а також офтальмологи й хірурги, як і всі інші, дружно складають «заліки по СНІДу» — крутість, одначе. До речі, нерідко при оформленні в стаціонар на документах написано «б/м, коридор», і це при тому, що в стаціонар лягають тепер тільки за повного відчаю. Напевно, кількість ліжок дійсно необхідно зменшити…

Штрих п’ятий. Законні беззаконня. Але як би то не було, найбільше стан медичної сфери турбує інвалідів, яких чомусь менше не стає — хвороби, травми, поранення на фронті… І відає всіма питаннями інвалідів усемогутня МСЕК — медико-соціальна експертна комісія, яка працює нібито в правовому полі. Що ж означає «нібито»? Річ у тому, що багато інвалідів мають необоротні анатомічні ушкодження або невиліковні захворювання, тобто видужати вони не зможуть ніколи й за жодних умов. Але МСЕК (чи то з любові до справи, чи то для зміцнення власної значимості, чи то ще з якоїсь причини) призначає й призначає все нові й нові повторні огляди, які вимагають від інваліда величезної кількості часу, нервів і грошей. Так, звичайно, медицина безкоштовна, і МСЕК, як і гусари, грошей не бере. Але вся штука в тому, що перед комісією необхідно зробити купу аналізів, пройти море обстежень, відвідати різних лікарів, які ведуть прийом часто в різних кінцях міста… І дуже часто інвалід, щоб дістатися потрібного місця, має їхати не в міському транспорті, а тільки на таксі (бо таки ж інвалід). Порахуйте-но: МРТ, інші аналізи й обстеження, госпіталізація з усіма матеріальними наслідками, поїздки в таксі… А пенсія по інвалідності чомусь усього цього ніяк не передбачає.

Невже не можна встановити групу без необхідності повторного огляду? Ну, що ви, звичайно ж, можна, і навіть законодавча база є — Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань проведення медико-соціальної експертизи», прийнятий Верховної Радою й підписаний Президентом 4 липня 2014 року. Більше того, є й підзаконний акт — Постанова Кабміну від 21 січня 2015 р. № 10 «Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення рядок повторного огляду». Думаєте, питання вирішене? Не так усе просто! У Законі передбачено, що «…вичерпний перелік анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення рядок повторного огляду, затверджуються Кабінетом Міністрів України». Слово «вичерпний» усім зрозуміле? Тобто Кабмін мав би розробити повний список, у тому числі й захворювань, які мають цілком конкретні назви. Але тут починаються чудеса, причому все «чудесатіші й чудесатіші» — у підзаконному акті немає не те що вичерпного списку захворювань, але й взагалі ніякого списку. Стани є, необоротні порушення функцій є (інша справа, наскільки цей список може вважатися повним), а от списку захворювань немає — причому ніякого. І як це розуміти? У Кабміну й Мінздраву почалися колективна деменція й колективне ж порушення когнітивних функцій? Там ніхто читати не вміє? А у Верховній Раді й у Адміністрації Президента жодну людину не цікавить доля прийнятих і підписаних законів? Як співав колись Володимир Висоцький, «там у них уклад особый, нам так сразу не понять»… Хоча зрозуміти хотілося б… І виходить, що Кабмін на Президента чхати хотів зі своєї кабмінівської гірки? А заодно й на всю Верховну Раду? Класно влаштувалися хлопці! Однак не враховують, що постійне чхання неминуче приведе в те саме міністерство, причому результат, найвірогідніше, буде досить невтішним.

Однак куди ж подітися бідному інвалідові? МСЕК оминути ніяк не вийде, тому відвідати цю чудову місцинку все ж доведеться. А тут… Навіть було б смішно, але чомусь сумненько, причому приводів для смутку вистачає. Ось, наприклад, кожного інваліда дуже серйозна й дуже відповідальна комісія в добровільно-примусовому порядку одсилає робити копії якихось документів. Причому копіювального апарата немає не те що в приміщенні самого МСЕКу, але й у будинку поліклініки, де МСЕК це приміщення орендує. Тому інвалід, а частіше хтось із супроводу, змушений бігати прилеглими офісами й установами в пошуках можливості зробити таку «важливу» копію. Ну, зрозуміло, поставити хоч найдешевший і найпростіший копіювальний пристрій грошей у МСЕКу немає — фінансування дуже маленьке, та й воно витрачене на виготовлення «золотих ключиків». На жаль, ключики ці іноді можуть цінуватися інвалідами набагато дорожче за золото, бо це ключики від санвузла (від туалету тобто), куди можуть потрапити тільки співробітники. А ось інваліди з парезами і з протезами можуть пробігтися поверхами. І кому яке діло, що в історіях хвороби багатьох таких хворих, окрім іншого, зафіксоване «порушення роботи тазових органів», яке має цілком певні наслідки… Бачив би хтось очі тих людей, особливо літніх, які й так ледве пересуваються!

І при закритому від хворих туалеті керівництво МСЕК з найчеснішими очима клятвено запевняє, що ніяких знущань і принижень працівники довірених підрозділів не допускають… Тоді хотілося б зрозуміти, що вкладають керівники медико-соціальної експертної комісії в поняття знущання. Може, те, що голки під нігті все ж не заганяють? Там хтось якісь клятви давав… Щось із Гіппократом пов’язане…

Звичайно, таке високе поняття, як реформа системи охорони здоров’я, ніхто з керівників галузі, Кабміну або країни не пов’яжуть із такою дурницею, про яку навіть і говорити незручно в пристойному товаристві, — не туалетна розмова, одним словом. Але ж для хворих людей реформа полягатиме саме в таких дрібницях, як зручний графік роботи поліклініки, доступні за ціною ліки, наявність туалетів, повага, співчуття й навіть виконання законів, які саме ж Міністерство охорони здоров’я і розробляло, якщо не було при цьому в стані коми…

…То з чого реформувати почнемо? А то як беруться у Верховній Раді розглядати це питання, так одразу і в шухлядку, яка довгим ящиком зветься, відкладають. А одклад, як відомо не йде в лад…

Наталія Коваль (Глоба)

http://zrada.today/

Read More

Разом з «Лікарняною касою Полтавщини» – дорогою життя

На теренах Полтавської області 14 років працює Благодійна організація «Лікарняна каса Полтавщини». Створена вона була для захисту жителів Полтавщини від недофінансування охорони здоров’я. Каса взаємодопомоги – членська організація, допомагала та допомагає власникам картки ЛК – сплачуючи за медикаменти, які замовляє заклад охорони здоров’я під час лікування власника карти ЛК.

Організація працює за Фармацевтичним формуляром, протоколами лікування та законодавчою базою України.

Досвід БО «Лікарняна каса Житомирської області» (найбільшої з подібних організацій в Україні – понад 210 тисяч членів) та БО «Лікарняна каса Полтавщини» (понад 20 тисяч власників картки ЛК) МОЗ України використало для створення Державного формуляру лікарських засобів (перелік ліків, які ефективні та мають доказову базу).

Напрацювання та досвід лікарняних кас використано для запровадження механізму реімбурсації (відшкодування) на первинній ланці.

Досвід роботи лікарів-експертів лікарняних кас необхідно використати при створенні Національної служби здоров’я України.

Солідарна система лікарняних кас повністю відповідає ідеям запроваджених реформ в охороні здоров’я, де медичне страхування планується по солідарному механізму.

На даний час лікарняні каси, інші благодійні організації та фонди стають партнерами з МОЗ України. Ми спілкуємося, обмінюємося досвідом, пропонуємо, запроваджуємо, відпрацьовуємо та видаємо готовий до використання продукт.

Організація допомагає пацієнтам в співоплаті за медичну послугу (медикаментозне забезпечення) і з цим згодилися в МОЗ України.

Також, як Національна служба здоров’я України буде контролювати цільове використання бюджетних коштів згідно протоколів та Державного гарантованого пакету медичних послуг, так і лікарняні каси контролюють цільове використання коштів організацій для співоплати за члена організації.

Відповідь на запитання : Як вижити простому українцю, коли він захворів? - дуже проста:

  • Потрібно самому збирати гроші, щоб заплатити за медичну послугу;
  • Оформити медичну страховку через приватну страхову компанію (на даний час такою послугою користуються біля 2 % українців – заможних, або за яких сплачує підприємство);
  • Приєднатися до механізму лікарняних кас в Україні.

З математичної точки зору – найзручніший варіант – механізм лікарняних кас. Найменший щомісячний благодійний внесок в 50 грн. – гарантує забезпечення медикаментів до тих, які буде гарантувати держава при лікуванні члена організації (на даний час – це понад 95 % ліків згідно протоколів лікування). Це вигідніше ніж медичне страхування в 2-6 разів та зручніше ніж збирати кошти, або шукати їх на випадок хвороби.

Благодійна організація “Лікарняна каса Полтавщини” підтримує запровадження будь-яких змін до Законодавства МОЗ України на користь пацієнта, при якому вони будуть забезпечені певним мінімумом медикаментів і реактивів. Однак дані реформи не зможуть повністю, на всі сто відсотків, вирішити питання забезпечення пацієнта. Тому “Лікарняна каса”,за умови запровадження найпрогресивніших реформ в медицині, буде мати свою нішу і своїх клієнтів.

Ще один важливий момент: за кошти організації амбулаторно не лікуються захворювання серцево-судинні, печінки і підшлункової залози, оскільки при загостренні цих хвороб хворі зобов’язані проходити лікування в умовах стаціонару.

Допомога надається при гострих та невідкладних станах, загостренні хронічної хвороби.

За рахунок коштів “Лікарняної каси” стаціонарно лікуються майже всі захворювання, крім тих, лікування яких забезпечуються державними програмами: цукровий діабет, туберкульоз, хіміотерапія при онкопатології, психічні захворювання, СНІД та деякі інші.

Лікарняні каси – неприбуткові організації, які в своїй діяльності використовують накази, протоколи лікування та іншу законодавчу базу МОЗУ. Створені комп’ютерні програмні комплекси дозволяють вести персоніфікований облік кожного власника картки ЛК, поступлення та обґрунтовані фінансові витрати на його лікування, яке контролюється довіреними лікарями-експертами.

Об’єднання українців по механізму Лікарняних кас суттєво зменшить фінансове навантаження на пацієнта, адже організації контролюють та призупиняють необґрунтовані витрати на ліки та медпослуги, гарантують призначення саме необхідних лікарських засобів, визначених протоколами лікування, а не рекламованих телебаченням.

Ставши власником картки БО «Лікарняна каса Полтавщини», сплачуючи регулярно благодійні внески, Ви будете впевнені, що у випадку лікування, за замовлені лікарнею медикаменти, сплатить організація.

Навіщо платити більше, якщо при найменших внесках можна отримати найбільшу та найнеобхіднішу допомогу.

Не всі хворіють одночасно і однаково тяжко! Більш здорові допомагають слабкішим, але при цьому мають гарантію на допомогу у випадку несподіваного різкого погіршення свого здоров’я.
Річний внесок до організації становить 600 грн. (50 грн. – щомісячно) і маємо надію, що й в наступному році він буде без змін.

ЛК працює по принципу солідарності та взаємодопомоги.

“Один за всіх – всі за кожного ” – це наш принцип.

Можна чекати можливого покращення завтра, а можна стати захищеним вже сьогодні.

Підписання договору про спільну благодійну діяльність з колективом підприємства чи організації є важливим кроком керівництва назустріч працівникам, ознака турботи про їх здоров’я та про їх соціальний захист.

Запрошуємо всіх жителів Полтавської області особисто та колективами приєднатися до БО «Лікарняна каса Полтавщини» та захистити своє здоров’я.

Понад 210 тисяч випадків звернень по допомогу протягом 14 років роботи нашої організації отримали фінансове забезпечення. Це врятовані життя та здоров’я наших громадян.

Детальну інформацію можна отримати на сайті: http://www.poltavalk.com.ua ,

за адресами:

36021, м.Полтава, вул. Залізна, 17,

телефони: 0532-63-74-56,

0981-63-74-56,

0503-63-74-56.

м. Кременчук, вулиця Ігоря Сердюка, 10/25,

телефон:    0266-3-61-82.

Віталій Шевченко,

виконавчий директор БО «Лікарняна каса Полтавщини» .

Read More

Дорогі друзі! Традиційно в світлий день Покрови Пресвятої Богородиці ми відзначаємо День Українського козацтва

День козацтва-2

АДЖЕ БОЖА МАТІР ВВАЖАЄТЬСЯ ЗАСТУПНИЦЕЮ ТА ПОКРОВИТЕЛЬКОЮ КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА, ЯКА ОБЕРІГАЄ ТА НАДАЄ ВОЇНАМ СИЛ У БОРОТЬБІ З ВОРОГОМ.

У цей величний день ми просимо Пресвяту Богородицю взяти під своє покровительство усіх захисників України, подарувати їм гарну долю, міцне здоров’я, довголіття, а найважливіше – можливість виконувати свій обов’язок у мирній та процвітаючій Україні. Саме тому День захисника України ми відзначаємо, як символ нерозривного зв’язку всіх поколінь захисників України, як пам’ять про тих, хто в різний час захищав нашу землю від ворога й охороняє її зараз, коли на східних територіях України йде боротьба за її незалежність і суверенітет.

Тож, щиро здоровлячи зі святом мужності, честі й доблесті, стійкості і шляхетності, бажаємо всім мирного неба, міцного здоров’я, незгасимої енергії, завзяття й сили!

Зі щирою повагою – правління Асоціації

працівників лікарняних кас України.

Боже, храни Україну

Read More

Как устроена система здравоохранения в Канаде

Денег всегда будет не хватать, или стоить система будет дорого. Построить дешевую систему, которая бы соответствовала всем нашим ожиданиям, нереально нигде.

Дмитрий Бергер

Перед тем, как разбираться с системой здравоохранения в Канаде, неплохо бы представить себе контекст ее мира. Канадская система здравоохранения — универсальная, бесплатная и одноуровневая, финансируемая провинциальными и федеральными правительствами посредством автоматического медицинского страхования жителей провинции — является одним из столпов канадской идентичности наряду с хоккеем и кленовым сиропом. Что сильно мешает любым структурным реформам, которые, кстати, давно назрели, ведь изначально, в 1930-1940-х годах, подразумевалось, что она будет служит временным решением для временно неспособных трудится людей. Скажем, чтобы поломанная нога не ломала жизнь заводского рабочего. И в этом канадская система преуспела.

Но современные требования к медицине превосходят даже фантазии медиков 70 лет тому назад. Рак уже не обязательно — смертный приговор, СПИД уже контролируется. Система же, созданная в средине 20-го века для борьбы с болезнями и травмами средины 20-го века, с трудом справляется с проблемами 21-го века, и универсальная доступность ограничивает ее возможности. Поскольку универсальность и доступность закреплены законодательно, то возникновение частных клиник, имеющих свои критерии отбора пациентов и методов лечения, невозможно. Да, врачи — частные предприниматели и контакторы, но их деятельность обязана вписываться в систему государственного финансирования и следовать предписаниям правительства.

За исключением дантистов и офтальмологов. Тут, по причинам нехватки финансов, и традиционного со Средних веков разделения докторов и цирюльников-зубодеров, разрешено частное двухуровневое — государственное или частное страхование. И моментально видно преимущество такого подхода. По крайней мере в развитой экономике. Неимущие могут пользоваться бесплатными дантистами и офтальмологами (или правительство платит коммерческим докторам), но, за исключением авральных ситуаций, это происходит не особо быстро, не особо удобно и, как правило, не особо разнообразно. Например, бесплатно можно заделать дырку или вырвать зуб в то время, когда имеющий частную страховку человек (такие страховки, как правило, предоставляются работодателем как часть пакета, наряду с зарплатой) может позволить себе профилактику пару раз в год в удобное для него время и у специалиста, которого он сам себе выбирает.

В Канаде страхователем является провинциальное правительство. Гражданину Канады дают идентификационный номер социального страхования SIN (social insurance number), а жителю (не обязательно гражданину) еще и OHIP (Ontario Health Insurance Policy) карточку, по которой докторам оплачивают визиты.

В Штатах государство страхует только госслужащих, бедных и людей старше 65 или 67. Поэтому смешно наблюдать, как их конгрессмены, которых бесплатно лечит государство, ратуют за частную медицину. Вот у них, согласно Обамакэр (Affordable Health Act) вводилось с 2009 обязательное страхование частных лиц, людей обязывали покупать страховку. Почему там же и сыр-бор сейчас. Сделано это было из-за того, что, понятно, молодые болеют реже, а пожилых много, и на всех денег не хватает.

В Канаде врачи и вообще медицинские профессии, связанные с госстрахованием, находятся на коллективном контракте у государства — через свои профессиональные организации, что дает возможность держать стоимость под контролем, но ограничивает возможность расширения услуг и экспериментирования. Частная страховка в Канаде невероятно выгодна потребителям, так как дает доступ ко многим экстра-услугам, особенно — услугам дантистов, окулистов и психиатров/психологов. Может даже обеспечить отдельную палату в больнице, если хорошая страховка попалась. Если провинциальная страховка покрывает нарывы-переломы, то профилактика зубов и души стоит денег.

Доктора, инженеры, ученые, адвокаты в Канаде переставляют собой особый профессиональный класс. Чтобы стать представителем одной из этих профессий, не достаточно закончить университет и пройти практику. Нужно еще сдать экзамен для членства в профессиональной организации провинции или штата. Именно эти организации регулируют отношения профессионалов с правительством и контролируют деятельность своих членов. Так, адвокат или врач, выпертый из ассоциации за действия, несовместимые, по мнению коллег, с репутацией врача или адвоката, не сможет работать по специальности, хотя его проступок и не был преступлением в юридическом смысле.

Государственная страховка и частные врачи позволяют пациентам избегать привязки к участкам и дают им возможность выбора. Медицинская система организована по принципу сортировки — трияжа. Это значит, что семейный врач или медсестра на приеме в скорой помощи определяет срочность проблемы и соответственно выстраивает очередность приема обратившихся. Многим это не нравится, так как иногда приходится ждать часами, когда на тебя обратят внимание. Но система действительно эффективна. Например, после того как, кажется, в 1970-х в Чикаго было принято решение пропускать больных не в порядке живой очереди, а по степени ургентности состояния и угрозы их жизни и здоровью, то количество умерших от инфарктов и инсультов упало до нуля.

Задача семейного врача или, у детей до 18 лет – педиатра, вести наблюдение за постоянным пациентом, определить необходимость привлечения специалиста и, если таковой нужен, направить к нему. К сожалению, довольно много народу, часто новые иммигранты, непривычные к такой системе, не ищут семейных врачей или педиатров для детей, а полагаются на скорую помощь в любой ситуации. Это пожирает огромные средства, так как визит к семейному доктору обходится казне в 25-50 долларов, а тот же поход в отделение скорой помощи обходится государству в сотни, а то и тысячи долларов. Но люди упорно прутся в госпиталь с кашлем и терпеливо сидят по 4 часа ради прослушивания легких и таблетки от головной боли.

В Америке однажды посчитали, что дешевле было бы содержать одного бездомного алкоголика, дав ему пособие, квартиру и медсестру для наблюдения, чем несколько раз в год откачивать в реанимации. 30-50 тысяч против 100000-250000. И это человек без всякой медицинской страховки!

Статистика показывает, что универсальная государственная медицинская страховка способствует занятости населения. В группе мужчин 25-54 лет, то есть самом производительном сегменте населения, занятость составляла в Швеции — 84%, в Канаде 82%, а вот в США всего лишь 77%. Немаловажную роль здесь играет как раз медицинская страховка. Если работодатель ее не предоставляет, а здоровье того требует, то имеет смысл оставаться в системе, которая предоставляет медицинскую помощь только бедным и безработным. Особенно, когда лекарства стоят диких денег. А они так стоят, особенно в Штатах, где развит лекарственный туризм в более дешевую Канаду.

Поскольку канадский доктор по определению бизнесмен, ему приходится вести бизнес со всеми плюсами и минусами. Мой нынешний доктор имел цветущую практику в прекрасном районе, и даже сам нанимал докторов, так там все шло прекрасно. Пока в один прекрасный день владелец помещения не продал место международной корпорации пончиков. Я пришел, а вместо докторов — пончики!  В общем, пришлось моему доктору заниматься восстановлением практики считай с нуля в новом месте.

Частная практика — бизнес. Я давно знаком с известным оттавским детским офтальмологом — один такой специалист в городе в избранной нише. Кстати, еще в 1991 году он восторгался советским офтальмологом Федоровым, первым поставившим глазную операцию на поток и превративший ее в бизнес. Сам мой знакомый поставил свою практику на поток с военной, а то и механической точностью. Все занимает 10-15 минут, скорость ошеломляющая, 5-6 комнат, между которыми он и его помощники носятся, как заводные. Он меня знает, и говорит со мной дружески, что-то спрашивает, но я просто не успеваю переварить это все и ответить на такой скорости. Это непривычно и раздражает, но у него сидят толпы в приемной, значит, что-то он делает правильно. Он жаловался, что трудно найти подходящего офтальмолога для его практики. Он их спрашивает, сколько они готовы принять пациентов? Ну, мямлят кандидаты, 10-15. В час? — интересуется мой знакомый. У тех лезут на лоб глаза. В день! Свободен!

Что удобно — много разбросанных по городу мелких лабораторий, которые открываются в 6-7 утра, чтобы народ мог сдать анализы до работы. Пришел после 9 утра — вообще никого. Такая децентрализация дает гибкость системе.

Канадские врачи недовольны системой, нехваткой финансирования. Система требует реформ, но как реформировать то, что стало частью национальной самоидентификации? В этом плане у Украины есть преимущество — возможность все начать с нуля и, значит, избежать ошибок других.

Денег всегда будет не хватать, или стоить система будет дорого. Построить дешевую систему, которая бы соответствовала всем нашим ожиданиям, нереально нигде.

Read More
Login